** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

98

*

фанишин, скарбником Дмитро Зінько (родом із Лещкова). Другим курін­ним Пласту був Юліян Савчук, родом з Угринова (пам’ятаю, що ходив у гарних чоботях). Курінь мав чотири „сотні“, кожна „сотня“ — чотири гуртки. Я належав до гуртка „Ведмеді“. Гуртковим у нас був Олесь Криницький. Сходини гуртків відбувалися після навчання або у вечірні годи­ни, у шкільних залях. Чисельність куреня сягала 200 членів. Усіх членів Пласту обов’язував пластовий однострій, що включав і пластовий капе­люх, такий, як на еміграції носять члени пластового куреня „Лісові чор­ти“. Всі ми мали палиці, що також було обов’язковою частиною нашого пластового виряду. Під час курінних сходин гімназійне подвір’я було за­повнене „пластовим військом“ із палицями. Члени куреня засвоювали вій­ськовий вишкіл із гадкою, що ці вправи стануть їм у пригоді в майбутньо­му, в українській армії самостійної української держави.

У першій сотні сотенним був Михайло Павлюк, у другій — Василь Тюхтій, обидва з Угринова. Вони носили блискучі, з твердими високими халявами чоботи, чим нагадували кавалерійських старшин, хоч не мали військових мундирів. Тюхтій — згодом ветеринарний лікар — служив при польській кавалерії. Павлюк став адвокатом у Сокалі (одружився з Дозею Свидницькою з Забужжя); за Другої світової війни замордували його по­ляки в Грубешові, де він тоді був посадником міста. Крім „військових“ вправ на гімназійному подвір’ї, члени Пласту на своїх сходинах у домівці вивчали пластовий закон, пластовий гимн і пластову присягу („Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові й Україні“) кожен із нас знав напам’ять. Усе те була підготовка до пласто­вих проб і практичного „пластування“.

Навесні та в гарні осінні дні Пласт улаштовував прогулянки до лісу Валявки над Бугом, у північній околиці міста. Прогулянки ці були для нас великою подією та радістю. Там ми вчилися теренознавства, сигналізації, читання знаків, слідів, вивчали на практиці азбуку Морзе (теренових ігор ми не переводили, як це роблять тепер пластуни в діяспорі). Кульмінацій­ним пунктом наших прогулянок були марші через місто. Маршували ми з піснею на устах. Ці марші не були до смаку місцевій польській поліції, але вона не могла їх припинити чи заборонити, бо Пласт був легальною гім­назійною організацією. Не влаштовували ми літніх пластових таборів, бо ця ділянка праці у Пласті була в нас щойно у стадії планування. Зате ми влаштовували свято весни на св. Юрія, патрона українського Пласту. Во­сени 1923 року ми влаштували пластову вечірку для усієї громадськости в залі Народної Торгівлі під гаслом „Будьмо знайомі“. На цьому вечорі виступав пластовий хор, що ним керував Ярослав Кнейчук.

Під час нападу бойовиків УВО на державну пошту під Бібркою у лип­ні 1930 року загинув член УВО і водночас пластун сл. п. Гриць Пісецький, що був тоді у пластовому однострої. Для польської влади це була зручна нагода ліквідувати Пласт. Це й сталося 26 вересня 1930 року (як сказано, у Сокалі ця сама доля стрінула Пласт далеко скоріше). Цей удар пластуни сприйняли з болем серця, але не підкорилися; з того часу Пласт перейшов

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
14:43, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464