** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

94

*

був молодий, але протеґований урядом Владислав Вітек. Восени 1939 р. до Сокаля прийшли московські „визволителі“ і впровадили свою систему се­реднього шкільництва. Ця московська окупація тривала до кінця червня 1941 року, а в половині липня її замінила німецька. Восени відновлено на­вчання у гімназії, директором якої був тоді Омелян Ковальський. Коли він трагічно помер (при малюванні кімнати в будинку гімназії упав із драби­ни[*]), директором став Василь Олійник. Тоді ця гімназія мала назву: „Дер­жавна гімназія з українською мовою навчання у Сокалі“.

Учительський персонал

Одним із найкращих наших учителів був довголітній катехит о. Захарій Лехицький, що крім релігії для українців учив також латини в нижчих клясах. Педагог високої кляси, він був нашим улюбленцем. Високого зрос­ту, з гарним обличчям, чорною чуприною і чудовим голосом — басом.

Навчання релігії відбувалося окремо для української і окремо для польської молоді. Нераз о. катехит Лехицький приходив перед початком лекції до нашої кляси, відхиляв легенько двері та звертав нам увагу: „Не робіть мені стиду перед нашими сусідами...“, маючи на увазі учнів-поля- ків, що мали навчання у клясі поруч.

Катехитами в сокальській гімназії згодом були о. П. Голинський і о. д-р Теодор Вергун, що водночас був опікуном бурси для української молоді в Сокалі і мешкав у бурсі.

Крім навчання релігії, учні Сокальської гімназії були зобов’язані хо­дити на т. зв. екзорту. Кожної неділі чи свята учні збиралися у своїх кля­сах, по перевірці присутности виходили парами на хідник перед гімназій­ним будинком. Ряди учнів у дві пари тягнулися з гімназії до церкви, як довгі військові колони. Мала колона учнів-поляків ішла до місцевого кос­тела в південній частині міста.

Довголітнім учителем та опікуном нашої кляси був Іван Литвин. Кож­ного дня він приїжджав до Сокаля з с. Поториці на маленькому візочку, що його тягнув малий коник. Візок і коня він лишав у багатого міщанинаКаравана, що жив навпроти нашої гімназії. Литвин був для нас не тільки опікуном, а й репрезентантом української інтелігенції, що вийшла з села, нашим виховником серед набагато більшої кількосте вчителів-поляків. Був він високого зросту і доброго серця. На жаль, його здоров’я підкошу­вав туберкульоз легень, від якого він в’янув і на наших очах помер 1923 року. Ми дивувалися, що медицина не мала жодного ліку на цю страшну хворобу в той час. Наука не знала ще антибіотиків, які могли б урятувати життя йому та багатьом іншим жертвам сухот серед нашого населення.

Викладачем української мови був Степан Шах, якого слід зарахувати до висококваліфікованих учителів. Варто нагадати, що офіційно польська



[*]Першопричиною трагічної загибелі проф. Омеляна Ковальського стало ураження електричним струмом під час усунення ним неполадки в шкільній елек­тромережі. —Прим. ред.

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
23:38, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464