** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

93

*

кваліфікаціями нижче прийнятого рівня. Як це водилося у цілій Галичині, ми називали вчителів „професорами“, а гімназистів — студентами.

Навчання відбувалося за старою методою: з підручників і вчитель­ських викладів, що їх учні записували у своїх зошитах, без достатнього практичного навчання у лабораторіях чи кабінетах, де учні могли б про­водити самостійні досліди, бо гімназія у Сокалі не мала ще належного наукового устаткування.

Директори гімназії

У часи мого навчання, у шкільні роки 1919/20-1926/27[*], директором був д-р Генрик Копія. Крім директорських обов’язків, він також був ви­кладачем польської мови. Була це порядна людина з прикметами доброго педагога. На лекції польської мови він приходив завжди з пальтом „нао­пашки“, яке ще збільшувало ширину його й так опасистого тіла. Його ог­рядна особа для не одного з нас була не раз темою карикатур, рисованих на зошитах під час лекцій.

Треба підкреслити, що Генрик Копія на посту директора гімназії у Со­калі, у 1918-1926 роках, ставився до української молоді, до своїх вихован­ців з великою толерантністю, дарма, що польський уряд на окупованих те­ренах усюди виявляв свою ворожість до українців. За дозволом дир. Копії існував у нашій гімназії Літературний гурток, влаштовувано свята на честь Тараса Шевченка, діяв Пласт. На негативний рахунок директора можна б записати факт ліквідації Пласту в нашій гімназії 1924 р., хоч це сталося не з його волі, а радше на доручення шкільної кураторії у Львові. Це трапило­ся, отже, задовго до 1930 р., в якому польський уряд поховав увесь Пласт. Як причину свого рішення кураторія використала нагоду: участь нашого пластового куреня у панахиді, відслуженій в пам’ять Ольги Басараб, члена УВО, яку польська поліція замордувала в лютому 1924 року. Курінним у той час був учень 7-ї кляси Василь Максимець. За цю „провину“ Пласт у Сокальській гімназії розпущено, а Максимця відраховано з гімназії[†].

Умови для розвитку й діяльности самостійних гуртків у нашій гімназії погіршилися з приходом на пост директора Урбана Пшиправи після того, як Генрик Копія перейшов працювати до університетської бібліотеки у Львові. Урбан Пшиправа мав славу україножера з кіл шовіністичної Народово-демократичної партії, т. зв. ендеків. З його появою повіяло іншим духом, настав зовсім інший курс. На другому році свого панування у Со­кальській гімназії Пшиправа міг похвалитися своїм першим полонізацій- ним успіхом: він змусив промовця на Шевченківській академії виголосити доповідь польською мовою. Але про це згодом.

У 1934 р. обов’язки директора гімназії виконував Роман Ратусінський, а з наступного навчального року аж до Другої світової війни директором



[*] Згідно зі звітом за 1925/26 навч. р. Генрик Копія звільнений з посади дирек­тора гімназії в серпні 1925 р. — Прим. ред.

[†] Разом з Василем Максимцем з гімназії відраховано Миколу Вибранця і Василя Мужа, але двох останніх згодом поновлено. — Прим. ред.

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:46, 14 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464