90

дозія Вербівського (6 кл.), Марію Вергун (7 кл.), Івана Гнатюка (7 кл.), Володимира Гуру (7 кл.), Івана Демчука (6 кл.), Євстахія Загороду (7 кл.), Павла Мигаля (7 кл.), Івана Полішка (5 кл.), Івана Смаля (5 кл.), Богдана Стефанишина (6 кл.), Андрія Тхора (8 кл.), Теодозія Цьвікулу (8 кл.) та ін. Загалом із середніх шкіл м. Сокаля усунено 58 учнів-українців. І хоч Кура- торія шкільної округи згодом „помилувала“ деяких дискримінованих (І. Демчук, І. Полішко, І. Смаль, Б. Стефанишин) і дозволила їм перейти на навчання до державних шкіл в інших містах, однак це був тяжкий фі­нансовий удар для багатьох: річна оплата за навчання була 220 злотих, що було й так обтяжливим для більшосте учнів із сільської місцевосте. Тепер до того долучилися додаткові витрати на переїзд в інше місто, час­то на значну відстань, оплату помешкання і харчування. Частина учнів змушена була повернутися до праці в господарстві своїх батьків і, тим са­мим, багатьох талановитих молодих людей усунено від освіти.

Нещадна боротьба з ОУН продовжувалась і після „пацифікації“, а су­дові вироки для багатьох учнів Сокальської гімназії та її випускників були дуже суворі. їм судилося „здобувати“ вищу освіту в польських тюрмах і Березі Картузькій: Мирон Богун засуджений до 7 років тюремного ув`яз­нення; Петро Балей перебував в ув’язненні в 1934 — січень 1935 рр. (Бере­за Картузька); Іван Бойко був з червня 1934 р. по березень 1935 р. у Березі Картузькій і 10 червня 1936 р. засуджений до 6 років ув’язнення; Василь Дишкант 31.08.1937 р. був засуджений на 3 роки; Богдан Дороцький, ви­пускник 1928 р., зазнавав неодноразових арештів; Костянтин Загорода відбував короткочасне ув’язнення у 1928 р.; Григорій Климів з червня

1934   р. по березень 1935 р. знаходився в Березі Картузькій, 31.08.1937 р. засуджений до 10 років ув’язнення; Іван Климів перебував у 1932 р. 6 міся­ців в ув’язненні та 31.08.1937 р. засуджений до 10 років тюрми; Володимир Лобай у 1937 р. засуджений до тривалого тюремного ув’язнення; Павло Мигаль 31.08.1937 р. засуджений до 8 років ув’язнення; Володимир Небо- жук пройшов неодноразові допити та арешти; Теодор Небожук арешто­ваний у 1931 р., будучи ще учнем 7-го класу від червня 1934 по квітень

1935   р. знаходився в Березі Картузькій; Василь Сидор — в’язень польських тюрем в 1935-1939 рр.; Дмитро Штикало арештований восени 1930 р., тюремне ув’язнення відбував у 1932-1933 рр. 10 місяців, відтак із червня 1934 р. до квітня 1936 р. у Березі Картузькій.

Якщо в міжвоєнний період молодість одних гімназистів минула в тюр­мах і таборах, то в час воєнної хуртовини доля інших кувалася у похідних групах (Володимир Лобай, Модест Скопляк), у вирі підпільної боротьби в лавах УПА (Іван Демчук, Павло Мигаль, Всеволод Пшепюрський, Бог- дан-Теодор Савка, Василь Сидор, Євстахій Загорода), у свинцевій хвищі під Бродами в дивізії „Галичина“ (Святослав-Роман Вергун, Всеволод-Ан­тін Пшепюрський, Юрій-Йосип Пшепюрський), у Радянській армії (Гри­горій Тхір), у концентраційних таборах Аушвіца (Петро Балей, Іван Бой­ко, Володимир Лобай, Василь Дишкант), Дахау (Теодор Небожук), Ого6го5Єп (Маркіян Скопляк), у ҐУЛАҐ-ах (Роман Вергун, Сильвестр Де-