89
*
бурхати
юнацькі серця і, звичайно, мала значний вплив на духовне формування
гімназистів: вона зміцнювала їх національну свідомість, збуджувала ворожість до
окупантів, наповнювала духом патріотизму і надихала до активного опору.
Патріотична учнівська молодь не підкорялася польському поліційному режимові й,
де тільки могла, проявляла свій бунт проти політичного насильства, саботуючи
польських урядовців і державні установи. Радикальні елементи вдавалися до
революційної тактики.
Рішучі дії ОУН знаходили численних прихильників серед
патріотичної гімназійної молоді, яка надавала тим діям чинну підтримку.
Зростаючи в цих обставинах, учнівська молодь не лишалася байдужою і почала
вливатися у лави Української Військової Організації (УВО), а відтак ОУН.
Українська Військова Організація Сокальщини, до якої
належали на початку 1920-х років ветерани УГА Володимир Кохан, Володимир
Матвіяс, Михайло Мельничук, Кость Мигаль і деякі випускники гімназії, мала великий
вплив на учнівську і сільську молодь. У 1928 р., ще перед утворенням
Організації Українських Націоналістів, у Сокальській гімназії був створений
революційно-націоналістичний гурток. Організатором його був Петро Саноцький,
який навчався у гімназії з 1-го до 8-го класу (1916— 1923 рр.) і здав матуру в
1924 р., студіював теологію у Перемишлі, був кандидатом на реферанта пропаганди
у Крайовій Команді УВО (1928— 1930 рр.). У створену ним першу таємну ланку
входило п’ять учнів: Євген Віюра (7 кл.), Іван Климів (8 кл.), Семен Романів (8
кл.), Іван Самотюк (7 кл.) і Осип-Іван Яхимович (8 кл.). Останній був
провідником ланки. Члени гуртка проводили свої таємні сходини за містом у
походах до По- торицького лісу або до Валявки, узимку в гімназійній бібліотеці,
що давало учасникам задовільне алібі, виховувалися на підпільній літературі,
зокрема журналі „Сурма“, улаштовували маніфестації біля стрілецьких могил,
провадили активну контрпропаганду щодо „українізації“ у совєтській Україні.
Багато українців у Галичині й на Волині не знали тамтешньої дійсносте, були
дезорієнтовані в політичних і економічних реаліях у Східній Україні, своє
совєтофільство вважали одним із способів спротиву польській владі і, врешті,
втікали в совєтську Україну (Б. Блащук, Д. Зінько).
Незалежно від гуртка О.-І. Яхимовича існував гурток націоналістичної
молоді під проводом Теодозія Цьвікули, який розбудовував мережу юнацтва ОУН не
лише в гімназії, айв учительській семінарії. Активність цього гуртка особливо
зросла після закінчення учасниками гуртка О. Яхимовича гімназії та їх вступу
до вищих навчальних закладів.
У вересні 1930 р., коли польська поліція з допомогою
війська почала т. зв. пацифікацію, найперші арешти проведено серед гімназійної
молоді. Влада намагалася покласти відповідальність за пацифікацію не тільки на
дії ОУН, а й на всю українську громадськість, її політичні організації, духовенство
й учнівську молодь.
За час каральних акцій (16.09 — 30.11.1930 р.) багато
гімназистів зазнало обшуків, знущань і арештів. Використавши факт
переслідування, директор Урбан Пшиправа відрахував з гімназії Івана Бойка (7
кл.), Тео-
|