85
*
ській
літературі; Леґендарна історія України (Я. Бурбело, 4 кл.); Виникнення
Української держави (Д. Яцишин, 3 кл.); Василь Стефаник (Микола Ничай, 4 кл.);
Українські новелісти на початку XX століття (М. Калине- вич, 4 кл.); Значення
„Русалки Дністрової“ в українській літературі (Стефанія Караван, 4 кл.);
Українські народні думи (Микола Ничай, 4 кл.).
Крім
цього: учні виступили з рефератами в секції германістики: Sturm und Drangperiode in der deutschen Literatur (Буря
і натиск в німецькій літературі) — Н. Сняданко (8 кл.); Die deutschen Klöster im Mittelalter (Німецькі
монастирі у середньовіччі) — Петро Воробій (4 кл.); в історико- краєзнавчій
секції: Станіслав Жолкевський (Григорій Тхір, 8 кл.); Ромуальд Трауґут
(Мирослава Сенів, 8 кл.), а також гуманістичній: Платон і його філософія
(Василь Тхір, 8 кл.); Аристотель (Володимир Ковалів, 8 кл.).
1937/38
навч. рік. Робота гуртка українознавства у
звіті дирекції не висвітлена. Тільки зазначено, що головою секції германістики
був учень 1-го класу ліцею Петро Воробій.
Офіційно
організованою структурою був також гімназійний учнівський український хор. До
1933 року він був чоловічий, пізніше змішаний. До хору належали всі учні, які
мали належний слух і голос. Диригентами українського гімназійного хору були Ярослав
Кнейчук (1921-1925), Богдан Шилкевич (1926-1928), Богдан Горбачевський
(1929-1930), Роман Книш (1931-1934), Микола Ничай (1935-1939). Проби хору
відбувалися щосуботи пополудні. Це було приємністю для учасників, культурною
розвагою і правдивим плеканням рідної пісні. В репертуарі хору — церковні і
народні пісні, побутові і класичні. Тут зароджувались не тільки любов і повага
до української пісні, а й потреба щоденного її вжитку. Тож не дивно, що
гімназисти, хлопці і дівчата, всюди, де тільки могли, співали. Співали в час
дозвілля, коли сходились разом по домах, зі співом на устах вирушали на
прогулянки.
Хор
співав у церкві під час шкільної Служби Божої о 9-й годині кожної третьої
неділі на зміну з чоловічим і жіночим хорами. Від початку шкільного року до
березня йшли приготування до Шевченківських урочистостей. Перед Різдвом хор
співав у церкві колядки. Як згадує диригент хору Роман Книш (Надбужанщина:
Збірник.— Т. 2.—-_С. 372), традицією хористів було збиратися на Щедрий вечір у
бурсі Святого Миколая, звідки вони йшли колядувати до своїх батьків,
українських учителів, лікарів, адвокатів, шановних сокальчан і до всіх охочих.
Кожен
хорист був активістом популяризації української пісні в місцях проживання своїх
батьків, організатором сільської молоді та її патріотичного гарту.
В
умовах конституційних свобод в Австро-Угорщині ідеї і зразки скаутингу змогли
оформитися у Галичині в оригінальну за назвою і змістом українську організацію
Пласт. До 1914 року юнацькі й дівочі пластові організації існували в Галичині
при всіх українських і багатьох польських гімназіях.
|