58
*
Після
закінчення вступного екзамену, оскільки 8 і 9 вересня не було навчання з нагоди
релігійного свята і річниці смерті Цісаревої Єлизавети, учні зібралися 10
вересня у порожній ще шкільній залі, де їх поділили на З відділи і прочитали
шкільні правила. Того самого дня обладнали шкільні зали меблями, позиченими з
місцевих народних шкіл, проте, оскільки поки що були тільки дві зали, від 11
вересня два відділи мали навчання рано, а один пополудні. У тому ж часі ц. к.
Шкільна краєва рада призначила Василя Левицького заступником учителя, а також
призначила до тутешнього закладу Яна Пйонтка, дотеперішнього вчителя гімназії
у Стрию. Навчання релігії Шкільна краєва рада довірила професорові учительської
семінарії ксьондзу Йосифові-Владиславові Боришці і катехиту жіночої школи
виділової о. Іванові Савицькому. Міністерство віровизнань та освіти
розпорядженням від 13 вересня 1906 р. іменувало дотеперішнього заступника
вчителя Олександра Ґживяка дійсним вчителем. Найвищим розпорядженням від 22
вересня 1906 р. найясніший пан цісар іменував керівника Генрика Копію
директором гімназії.
Коли
так з кінцем вересня був підібраний вже весь учительський колектив, можна було
розпочати систематичне навчання. Проте умови праці не були найкращі. Школа була
віддалена від центра міста на 20 хв. дороги, і розташована у віддаленому
передмісті; правда, громада спеціально для гімназії спорядила дерев’яний хідник
аж до його брами і всю дорогу освітила ліхтарями, але, незважаючи на це,
мандрівка через міст і розлеглі оболоння над Бугом давалася взнаки учням і
вчителям, тому що долина ріки була тереном прикрих і гострих вихорів, які в
зимову пору року були гірші від морозу. Поза тим, вже у перших місяцях
відчувалася відсутність відповідного приміщення. Три класні відділи були розміщені
у двох будинках, а через відсутність четвертої шкільної зали довелося
з’єднувати на години релігії відділи „6“ і „в“. Проповіді відбувалися у
виділовій школі в місті, тому що там був також шкільний костел. Ще у грудні
1906 року зали почали заповнюватися власним устаткуванням (меблями), а також
прибули вже найбільш потрібні навчальні засобй. В цьому ж часі винайняла
громада також залу в сусідньому домі, щоби можна було повернути назад школі
позичену класну кімнату. З інших фактів першого року існування варто
відзначити: заснування у грудні 1906 року ощадкаси учнів, першої такої
інституції у нашім краї, запровадження у II півріччі обов’язкового навчання
української мови, започаткування від II півріччя надобов`язкового навчання
гімнастики (тобто фізкультури), співів і ручних рисунків, нарешті, першу
перевірку установи 13-го і 14-го травня 1907 року п. Емануелом Дворським.
Від
січня 1907 р. заклад мав уже також постійного шкільного слугу, Йосифа
Пшевроцького. Позаяк у колективі були два вчителі, обізнані з іграми і
забавами молоді, а заклад мав обширний майданчик, то вже у першому році
запроваджено всякі спортивні ігри і забави, часто проводилися прогулянки;
узимку — ковзанка і санки, а влітку — плавання та купелі, які відносилися до
програми фізичного виховання.
|