58

Після закінчення вступного екзамену, оскільки 8 і 9 вересня не було навчання з нагоди релігійного свята і річниці смерті Цісаревої Єлизавети, учні зібралися 10 вересня у порожній ще шкільній залі, де їх поділили на З відділи і прочитали шкільні правила. Того самого дня обладнали шкіль­ні зали меблями, позиченими з місцевих народних шкіл, проте, оскільки поки що були тільки дві зали, від 11 вересня два відділи мали навчання ра­но, а один пополудні. У тому ж часі ц. к. Шкільна краєва рада призначила Василя Левицького заступником учителя, а також призначила до тутеш­нього закладу Яна Пйонтка, дотеперішнього вчителя гімназії у Стрию. Навчання релігії Шкільна краєва рада довірила професорові учительської семінарії ксьондзу Йосифові-Владиславові Боришці і катехиту жіночої школи виділової о. Іванові Савицькому. Міністерство віровизнань та осві­ти розпорядженням від 13 вересня 1906 р. іменувало дотеперішнього за­ступника вчителя Олександра Ґживяка дійсним вчителем. Найвищим роз­порядженням від 22 вересня 1906 р. найясніший пан цісар іменував керів­ника Генрика Копію директором гімназії.

Коли так з кінцем вересня був підібраний вже весь учительський ко­лектив, можна було розпочати систематичне навчання. Проте умови праці не були найкращі. Школа була віддалена від центра міста на 20 хв. доро­ги, і розташована у віддаленому передмісті; правда, громада спеціально для гімназії спорядила дерев’яний хідник аж до його брами і всю дорогу освітила ліхтарями, але, незважаючи на це, мандрівка через міст і розлеглі оболоння над Бугом давалася взнаки учням і вчителям, тому що долина ріки була тереном прикрих і гострих вихорів, які в зимову пору року були гірші від морозу. Поза тим, вже у перших місяцях відчувалася відсутність відповідного приміщення. Три класні відділи були розміщені у двох бу­динках, а через відсутність четвертої шкільної зали довелося з’єднувати на години релігії відділи „6“ і „в“. Проповіді відбувалися у виділовій школі в місті, тому що там був також шкільний костел. Ще у грудні 1906 року зали почали заповнюватися власним устаткуванням (меблями), а також прибу­ли вже найбільш потрібні навчальні засобй. В цьому ж часі винайняла громада також залу в сусідньому домі, щоби можна було повернути назад школі позичену класну кімнату. З інших фактів першого року існування варто відзначити: заснування у грудні 1906 року ощадкаси учнів, першої такої інституції у нашім краї, запровадження у II півріччі обов’язкового навчання української мови, започаткування від II півріччя надобов`язкового навчання гімнастики (тобто фізкультури), співів і ручних рисунків, нарешті, першу перевірку установи 13-го і 14-го травня 1907 року п. Емануелом Дворським.

Від січня 1907 р. заклад мав уже також постійного шкільного слугу, Йосифа Пшевроцького. Позаяк у колективі були два вчителі, обізнані з іг­рами і забавами молоді, а заклад мав обширний майданчик, то вже у пер­шому році запроваджено всякі спортивні ігри і забави, часто проводилися прогулянки; узимку — ковзанка і санки, а влітку — плавання та купелі, які відносилися до програми фізичного виховання.