** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

48

*

Після смерти Катерини Потоцької — останньої володарки замку — місто почергово переходило від одних шляхтичів до інших. У 1935 р. його власник Зиґмунд Літинський передає маєток повітовому відділу Сокаль­ського староства.

На початку XX ст. у Кристинополі проживало 3592 особи. Більшість мешканців становили дрібні ремісники, торговці і хлібороби. Почалося будівництво багатьох невеликих промислових підприємств, майстерень (млин, тартак, хімічна фабрика, фабрика цементних виробів), розширила­ся мережа торгових підприємств.

У Кристинополі та близьких селах розвивався деревообробний проми­сел. Тут одержували дьоготь, каніфоль, розвивалися боднарство, ріль­ництво і тваринництво, виготовляли сільськогосподарський реманент.

У місті працювали два лікарі, одна аптека, одна початкова школа.

Після розпаду Австрії і окупації Галичини Польщею матеріальне ста­новище трудового населення Кристинополя залишалося досить тяжким.

У 1939 р. Кристинопіль і частина Забужжя опинилися під німецькою окупацією, а відтак після закінчення Другої світової війни — під Польщею.

Лише в 1952 р. Кристинопіль, перейменований совєтською владою на Червоноград, увійшов до складу Забузького району. Тоді це було невели­ке селище міського типу з 307 будинками, де проживало 1750 осіб, які зай­малися переважно сільським господарством.

Подальша історія Червонограда нерозривно пов`язана з промисловим освоєнням Львівсько-Волинського вугільного басейну. Будівництвом шахт (1952-1955), промислових підприємств, житлових і культурно-побутових бу­динків займався спеціалізований трест „Укрособвуглемонтаж“, де в 1975 р. працювало понад 3 тис. робітників. На новобудови відправлялися ешелони з машинами, гірничим приладдям, будматеріали як з України, так і колишньо­го Союзу. З Донбасу прибували спеціалісти-шахтобудівники, а поповнення робітничих колективів відбувалося переважно за рахунок молоді, що при­їжджала на будівництво з сусідніх сільськогосподарських районів.

Шахтобудівники Червонограда брали активну участь у спорудженні тваринницьких ферм і майстерень у підшефних колгоспах, в електрифіка­ції сусідніх сіл, проведенні меліоративних робіт, ремонті сільськогоспо­дарської техніки, підготовці робітничих кадрів.

Успішному розвитку вугільної промисловости міста значною мірою сприяло будівництво багатьох допоміжних підприємств, таких як завод залізобетонних конструкцій (1956), деревообробний комбінат (1959), за­вод металоконструкцій (1970). Поряд розвивалася легка і харчова промис­ловість міста. В 1964 р. вступили в дію панчішна і швейна фабрики, хлібзавод, молокозавод. Докорінно змінився зовнішній вигляд Червонограда. Побудовані нові асфальтові дороги, квартали багатоповерхових будинків; розкинулися парки, площі, сквери. Разом із житловими будинками буду­валися школи, дитячі комбінати, різні магазини, універмаги, їдальні.

Місто прикрасили Палац культури, Палац спорту, автовокзал, критий ринок, стадіон, літній кінотеатр, медичне містечко над Західним Бугом. З

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:31, 12 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464