** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

30

*

Зайнявши Сокальщину, росіяни у вересні-листопаді 1914 року побуду­вали залізничну дорогу від Сокаля до Володимира-Волинського, а навесні наступного року — від Кристинополя до Камінки Струмилової і таким чином сполучили прямою лінією Сокаль зі Львовом. Водночас вони поча­ли будівництво битого шляху від Сокаля до Холма, щоб сполучити Со­каль із Берестям Литовським. Через відхід росіян цю роботу не закінчили, її продовжували австрійці, і це піднесло значення Сокаля з військового і господарського огляду.

Як у цілій Східній Галичині, у Сокальщині, зокрема у прикордонних москвофільських громадах, велась агітація за перехід на православ`я. З приходом росіян майже вся українська світська інтелігенція Сокальщини виїхала на Захід, а священики залишилися на місцях. їх і оо. Василіян з Кристинополя не переслідували. На денному порядку були реквізиції, особливо коней. Зате при відході росіяни забирали все без розбору, зокре­ма у східній частині повіту, де влітку 1915 р. проходили запеклі бої.

Перед відступом росіяни дали наказ селянам, зокрема москвофілам, і тим, що перейшли на православ’я, виїздити в Росію, мовляв, вони мусять утікати, бо австрійці „вивішають їх“. На села приїжджали російські жандарми й солдати та насильно змушували селян до виїзду. Першими виїхали православні батюшки, опісля православні селяни з деяких сіл, поодинокі москвофільські родини. Виїзд прихильників росіян із Сокаль­щини не був надто щасливий. Через деякий час вони зрозуміли свої по­милки, повернулися назад на свої родинні місця.

Із відходом росіян до Сокаля вернулася австрійська влада, яка сприя­ла більше полякам, обіцяючи їм збільшення польської автономії у Галичи­ні. Українська сторона опинилася у дуже важкій ситуації. Протести Укра­їнської Національної Ради не мали успіху.

Падіння Австро-Угорщини і революція у Росії пробудили широкі маси населення, керовані солдатами й офіцерами, що поверталися з війни, до боротьби за національне і соціальне визволення. Українська Національна Рада проголосила 1-го листопада 1918 р. на території Галичини Західно­українську Народну Республіку (ЗУНР). У Сокалі настає переворот — постерунок, урядові установи обняли українці. Півроку (з листопада 1918 по травень 1919 року) Сокальщина втішалася плодами національного від­родження. Незважаючи на те, що на західній території повіту, по лінії Рава-Руська-Белз-Угринів, не вщухали бої на українсько-польському фронті (5-та Сокальська бригада УГА та інші з’єднання), на Сокальщині ефективно діяли органи народовладдя, систематично виходила газета „Голос з-над Бугу“ (12 грудня 1918 р. вийшов 1-й номер), працювали українські школи, читальні „Просвіти“ та різні кооперативно-споживчі спілки. Пораненими опікувалася створена в Сокалі 1918 р. Жіноча гро­мада.

Усе це трагічно обірвалося 19 травня 1919 року, коли лінія фронту бу­ла прорвана озброєною до зубів польською добірною армією Галлера. У Сокалі й повіті була запроваджена жорстока, брутальна польська шовініс-

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
20:17, 8 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464