** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

24

*

Nuncyuszow, т. II, стор. 410). Відомості, як бачимо, суперечні. В одному місці говориться про убожество сокальського монастиря, який доводило­ся львівській Ставропігії підпомагати церковними книгами, а на іншому місці говориться аж про архімандрію. Прослідження історії сокальських Василіян могло б бути вдячним завданням для дослідника української культури. Є навіть познаки, що в Сокалі крім чоловічого монастиря був і жіночий. В Городиському пом’янику (в кристинопільській бібліотеці) є за­писка: „А се упис інокині Пелагії з Сокаля...“

Безсумнівнимжемчугом традиції й мистецької старовини українсько­го Сокаля є його мурована церква святого Миколи. На жаль, ні її історич­на, ні мистецька цінність ніким досі не просліджені. А шкода. Бо ця неве­личка церковця, побудована на горбку над Бугом, з своїм трьохнавним, трьохабсидним заложенням, промовляє до нас формами дуже старої укра­їнсько-візантійської традиції.

Вищезгадана церква Пречистої стояла біля неї та обидві були обведені спільним муром і обидві разом творили, може, комплекс монастирських забудовань.

Коли її збудовано? Невідомо. Напевно не пізніше XVI в., а може, ще раніше. Посвячена вона пам’яті перенесення мощів св. Миколи з Миру в Лікії до Барі, а що цього свята нема в православному календарі, то це де­кого навело на думку, що побудовано її наприкінці XVI в. — в зв`язку з унією, а може, й для її поширення. Це можливе, але й не виключена стар­ша дата, за якою промовляла б середньовічна конструкція мурів і „немод­на“ вже в нас у XVI віці архітектоніка.

12 листопада 1669 р. митрополит Колєнда, повертаючися з коронації Михайла Корибута Вишневецького, відбутої в Кракові, прислав Мико­лаївській церкві ікону св. Миколи, що збереглася у великому вівтарі донині. Свідчило б це про факт, що в тому часі належала наша церква до уніятів, тоді як, за словами традиції, православні ходили до церкви Пречистої. Чи, однак, могло б це діятися на одному ґрунті, в нутрі спільних цвинтарних мурів, можна сильно сумніватися. В 1694 р. церкву обновлено, про що свідчить напис, уміщений над церковним хором.

З 1731 р. збереглася до нас візитація, в якій заслуговує на нашу увагу початковий уступ: „Сама церква мурована, з давніх-давен (ех antiquitatae) не була крита зверху, але тільки засклеплена, тепер одначе покрівлею і ба­нею високою украшена“. Як бачимо, незгідне з старою архітектонікою церкви накриття походить щойно з першої половини XVIII в.

В 1754 році належала вже наша церква до світських парохів, що в під­писі першого з них, о. Стефана Оролевського, виразно зазначено.

Під час основної обнови церкви за душпастирства о. Івана Ціпановського (1853—1877) розмальовано її в нутрі, старий іконостас заступлено новим, уставлено бокові престоли і взагалі позатирано сліди глибокої ста­ровини, яка до того часу зберігалася в обстанові церкви. Остання обнова, переведена в 1927 р., була більш оглядною й згідною з основами зберіган­ня пам’ятників глибокої старовини, яких у нас і так небагато.

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
23:44, 5 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464