** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга

 Книги | Автори

СОКАЛЬСЬКА ГІМНАЗІЯ Пропам’ятна книга
Олег Романів

 

23

*

Тому то історія сокальських церков цікавіша для нас, аніж історія са­мого міста, що від своїх первопочннів ставилося вороже до нас і витиска­ло нас із кожної позиції, з кожного шматка прадідної землі.

Найстарша, за місцевою традицією, сокальська церква Пречистої ся­гає своїми закладинами в первопочини самого міста, з яким разом стояла вона на лівому березі Бугу і разом з містом впала жертвою татарського погрому в 1519 році. Традиція впевняє, що з пожежі, в якій пропав первісний Сокаль, вирятувалася тільки чудотворна ікона Богородиці. Її перенесено до спеціяльної каплиці на лівому березі Бугу, де відтак станув монастир Бернардинів, що, загорнувши каплицю, загорнув і нашу ікону.

Д-р В. Щурат, застановляючись над свідомим і послідовним присвою­ванням собі наших чудотворних ікон поляками, слушно підкреслює полі­тичний змисл у тій польській „набожності“. За кожною такою загарбаною в нас іконою тяглися рої вірних, що своє прив’язання до традиції нерідко, відтак, оплачували утратою прадідівської віри й національности.

Після спалення первісного Сокаля татарами й перенесення його на ни­нішнє місце, побудовано тут нову церкву Пречистої, що по кількох століт­тях впала жертвою пожежі 1821 р.

Серед паперів місцевої парафії збереглася записка про канонічну візи­ту нашої церкви, відбуту 12 березня 1749 р. з доручення холмського вла­дики Феліціяна Володковича.

Церква була дерев’яна, „в стінах і покрівлях добра“, з трьома дверми на залізних завісах, з багатьома вікнами, „в олово оправленими“ і забез­печеними залізними гратами. Дзвіниця стояла окремо (ab extra) і мала чо­тири дзвони. Не було звичаєм візитаторів описувати архітектуру й мис­тецьку обстанову візитованих церков, тому ми не можемо уявити собі ни­ні, як справді виглядала найстарша з церков Сокаля.

Місцева традиція впевняє, що церква Пречистої була монастирською і належала до Василіян. На жаль, про сокальських Василіян маємо дуже скупі й непевні відомості. Історик василіянського чину Коссак говорить, що чоловічий монастир Василіян був у Сокалі в 1567—1691 роках. На вся­кий випадок, в актах львівської Ставропігії збереглися відомості, що в 1669 і 1691 роках Ставропігія обдарувала сокальський монастир церков­ними книгами. При сокальському, врешті, монастирі мешкав якийсь час уніятський київський митрополит Гавриїл Колєнда. В енциклопедії Оль- ґебранда говориться (т. XII, стор. 441), що „коли по 1672 р. військо царя Алексія почало заглядати до Вільна, митрополит Колєнда перенісся до Сокаля, до монастиря оо. Василіян“.

Одначе Колєнда мусів бувати в Сокалі й раніше, про що свідчить зві- домлення нунція, кардинала Марасконті, до папи Климентія І, з 1671 р. Марасконті пише: „Властива столиця митрополита повинна бути в Києві, бо він є заразом архієпископом київським і галицьким. Але що Київ за­йняли москалі-схизматики, а Галич підупав, треба би його столицю пере­нести до Львова. Та не маючи дотепер властивої столиці (Гавриїл Колєн­да), проживає в Сокалі, де є визначна архімандрія Василіян“ (Relacye

 

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
22:41, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464