ХАЙ ВОЛЯ ГІДНА БУДЕ

З безглуздя ми попали в рабські пута,
І б’ють того, кого лиш можна бити...
Колись онук історію розплута,
А нам пора нове життя творити.

Голгофу ми пройшли, наруги, тюрми,
В ярмі ходили і були розп’яті.
Чому тепер, коли заграли сурми,
З мізерних примх плює в лице брат брату?

Розбрат пора закинути в минуле.
Залишмо хрест, як знак про кров і муки...
Хіба ми ще й сьогодні не збагнули,
Що від незгод нас жерли вражі круки.

Вже не робім самі собі безчестя,
Коли ми стали на руїні голі,
На вірний шлях ступаймо з перехрестя
Станьмо керманичем своєї долі.
На вільний світ давно вже світить сонце...
І в себе тьму розвіймо – рабські звички.
З чужих провин нас навіть нищить стронцій...
Чом прагнення до волі невеличкі?

Воскресли ми. Дихнім на повні груди!
Звільнімось від боязні і покори.
Лиш в боротьбі ми майбуття здобудем,
Інакше буде нам ганьба і горе.

КРОКУЙ УКРАЇНО
Холодний вітрище реве над Дніпром,
Над Києвом хмари вирують,
А над українським державним добром
Злочинна ватага жирує.

І поки Мойсей невідь-звідки прийде
З новим, нам потрібним законом,
Зачумлена влада усе розкраде,
Привівши Вкраїну до скону.

Супроти поганців, народе, повстань,
Ламай мафіозну структуру!
Бандитів жени від народних надбань,
Бо знімуть останню з нас шкуру.

Гарант знахабнів: нас веде в нікуди,
Злигавшись із кланом безликих...
Зрій, роде козацький! Відвагу знайди,
Здолай їх, - стань вільним навіки!

Без лжепатріотів, що йшли в глупоту,
Моловши люд в сталінських жорнах, -
В добробут, до сонця, в добу золоту
Крокуй, Україно соборна!

МАРШ ПРИКОРДОННИКІВ
Великомостівська частино,
Військ прикордонних – бойова,
Ми славно службу тут нестимем,
Щоб світом йшла про нас хвала,
  Що захищаєм України
  Свободу, гідність і права.

Ми прикордонники завзяті –
Козацький дух, геройська кров,
За рідний край життя віддати
Із честю кожен з нас готов.
  Для тебе, Україно-мати,
  Наш розум, сила і любов.

Над нами квітне небо синє
І гордість дихає в серцях,
Нам доручила Україна
Золототканий волі стяг,
  Щоби під ним наш рід віднині
  Безсмертя осягав в віках.

Тобі клянемось, Батьківщино!
Кохані, сестри й матері,
Що ми ваш спокій берегтимем
Ген від зорі і до зорі,
  А як прийшла б лиха година, -
  Не ступить ворог на поріг.