18
*
В
1578 р. установив король Баторій ярмарок у Сокалі на св. Войтіха, до якого в
1639 р. додав король Володислав IV другий ярмарок — на св. Михайла. Останній
мав тривати два тижні й відбуватися в ринку.
Як
ми бачили з люстрації 1565 р., в місті було два жидівські доми і довго те скромне число не
зростало, тим більше, що королівські привілеї (Баторія, 1585 р.) закріпили той
стан на протязі малощо не двох століть. Ще донедавна гніздилися жиди тільки на
Зарваниці, нині зайняли вони ринок і головну сокальську артерію, звану
Львівською вулицею.
Промінь
світла, забарвленого кривавим відблиском братовбивчої боротьби, кидає на
культурно-національний рух українського Сокаля XVI— XVII в. історія боротьби за
і проти унії. На долю нашого міста припала, м. ін., історична подія, наслідки
якої заважили на цілій пізнішій історії України.
В
1594 р. відбулася в сокальській церкві святого Миколи вступна нарада
українських церковних ієрархів, з перемиським владикою Копистинським на чолі,
про унію з Римом, яку рік згодом підписали деякі владики в Бересті. Сокаль і
Сокальщина не приєдналися тоді до унії, але коли в 1596 р. прийняв унію
холмський владика, якому підлягала Белзчина, почалися для Сокаля страшні,
озорені полум’ям пожеж і обагрені кров’ю дні внутрішньої боротьби.
Розгоряється вона щойно в 30-х роках XVII в., але її руйнівні первопочини
відчуваються уже з кінця XVI в.
До
старань польських королів над піднесенням міста, раз-у-раз руйнованого
татарськими наскоками, слід зарахувати преважливий для міста привілей короля
Жигмонта III, з 1607 р., про право складу руської соли, з якого, в нормальних
умовах, могло місто мати велетенські зиски.
В
парі з королівськими привілеями й наданнями, що мали на меті закріпити
безпечність і добробут католицького міщанства, яке заєдно було готове до
оборони державних інтересів на нашій землі, йдуть зусилля в напрямі духовного
завоювання Сокаля й околиці. Рівно стільки коштів і енергії, скільки
витрачувано на будову й удержання замків та твердинь, стільки їх витрачувано на
будову й удержання латинських костелів та монастирів, призначених не так для
заспокоєння релігійних потреб колоністів, як для притягання й задержання при
апостазії місцевого населення.
В
1611 р. починається будова бернардинського монастиря, що перейняв на себе ролю
зруйнованого сокальського замку, а в 1624 р. затвердив король Жиґмонт III
„вінування“ монастиря Бриґідок на Бабинці. Той же король Жиґмонт III, привілеєм
з дня 5. XI.1611 р., надав
Маркові з Фелін Фелінському, жовнірові з Лівонії, лан на Бабинці, з правом заложення
на ньому оселі, пропінації і т. д. Та не мав Сокаль щастя під опікунськими
крилами польської влади. В 1616 р. погоріло місто так основно, що на цілий ряд
літ не міг королівський скарб стягти з нього якого-небудь податку.
А
тим часом серед українського населення Сокаля й Сокальщини розгорялася
злощасна в своїх наслідках боротьба.
З
інструкції православних депутатів на варшавський сейм 1639 р. довідуємося, що
уніятський холмський владика насильно повідбирав право- |