Ще літа медового хочеться,
Коли половіють жита.
Та вже жовтим шлейфом волочиться
Осіння холодна фата.
Та й ти тільки мить будеш, осене,
Проклавши місток для зими.
А літом ми завше молодшаєм,
Зимою ж старіємо ми.
З-за хмари всміхається сонечко -
Недовга пора золота.
Бо ж кличе вже осінь в віконечко
У вирій і наші літа.
Ганна Кузьмак
|