Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua                             /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Обговорити на форумі

повернутися  на головну Храму серця
повернутися до травневого номеру
  
наші святині
 

Хрестопроісхожденський монастир студійського уставу в Підкамені

-
-
Місцевість, де знаходиться монастир Походження Дерева Хреста Господнього у Підкамені, має прадавню передісторію, що своїм корінням сягає до княжих часів. Стародавні згадки про неї овіяні багатьма легендами, які надають їй таємничості. Перекази розповідають про праслав’янські культи поган, про велетнів, що жили тут у прадавні часи.
«Якими б сумнівними не були ці легенди, проте ця мальовнича місцевість, яку прикрашали стрункі клени, буки, граби, дуби, плакучі верби, не могла бути житлом лише для диких звірів»,– стверджує О.Баронч (1814-1892рр.), спираючись на археологічні дослідження.
Богопосвячене життя у цій місцевості бере початок ще з XII ст. Будівництво обителі пов’язане з пам’яткою природи – Каменем-пісковиком останцем висотою 17м і шириною 8-10м із прямовисними стінами.
Результати найновіших археологічно-архітектурних досліджень засвідчують існування на Камені в часах Галицько-Волинського князівства храму, який мав оборонний характер. Відомо, що у XIII ст. князь Данило Галицький побудував ряд оборонних пунктів на важкодоступних вершинах (Холм, Львів, Каменець, Данилів, Стінок та ін.) Ймовірно, до цієї оборонної системи було включено й наскельну забудову в Підкамені.
Традицію богопосвяченого життя у Підкамені продовжив католицький орден домініканців. Сучасний архітектурний ансамбль монастиря формувався впродовж XVII-XVIII ст. і є одним із найбільших в Україні. До нього входять собор, каплиці, келії, дзвіниця, оборонні стіни з вежами та брамою.
Вигляд зі сторони в`їзної брами
Вигляд зі сторони в`їзної брами
Зведення монастиря та церкви розпочато 1612 р. і завершено лише у 1695 р. Причиною такого довготривалого будівництва був обвал склепіння храму і початок визвольної війни українського народу: ще задовго до підходу військ Богдана Хмельницького у 1648р. насельники обителі розійшлися по безпечніших навколишніх монастирях і повернулися лише у 1650 р.
Фундаторами монастиря були магнатські роди Вишневецьких, Чарторийських, Любомирських, Собеських, Потоцьких, Калиновських. Серед них особливо треба згадати Теребовлянського старосту Михайла Потоцького та Короля Речі Посполитої Яна III Собєського.
На стінах монастиря та церкви до наших днів збереглися деякі пам’ятні плити фундаторів.
Центральною і водночас найціннішою пам’яткою серед забудов монастиря є величавий собор. Побудована з цегли та каменю святиня є тринавною, базилікальною, восьмистопною, шестигранною вівтарною апсидою, спорудою з квадратною чотириярусною вежею, розташованою на осі західного фасаду.
-
-
1695 року храм було освячено в честь Успення Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та Всіх Святих.
Остаточного вигляду храм набув у XVIII ст., коли до нього прибудували вежу, на якій у 1713 році було вміщено залізний годинник. Архітектура вежі та цілого собору витримана в ренесансному стилі. Найбільший розквіт монастиря припадає на XVIII ст., у другій половині якого число ченців сягало близько 150 осіб. Слід зауважити, що місце, на якому стоїть монастир, має славу чудодійного і, незважаючи на різні негаразди, що в різні часи спіткали монастир, постійно притягує численних прочан. Перекази говорять, що Божа Мати, з’явившись тут, залишила на камені відбиток стопи, і як описують хроніки, тут відбувались і відбуваються різні чуда і оздоровлення страждущих. Для каменя і ікони була побудована в стилі барокко Каплиця Стіп Богородиці. Важливою подією для підкаменських монахів була коронація чудотворної ікони Богородиці. 1725 року папа Венедикт XIII прислав для неї золоті освячені корони. Самі ж урочистості щодо вшанування ікони відбулися 1727 року. Загальна кількість учасників свята досягла 200 тисяч осіб. 1746р. стараннями Михайла Потоцького розпочався другий етап будівництва келій. Було зведено нову східну частину споруди, що включила в себе інше, більше за площею внутрішнє подвір’я.
Коридори й келії перекриті циліндричним та хрестовидним склепінням. Суворі, позбавлені архітектурного декору стіни, укріплені контрфорсами.

Як уже згадувалось, підкаменський монастир спіткало ряд труднощів. Особливо значних втрат та руйнацій монастир зазнав під час світових війн. Артилерійські обстріли, конфіскації, заслання ченців до Сибіру призвели до повного виснаження та неминучого закриття обителі на початку 40-х років XX ст.
1946 р. радянська влада організувала на території монастиря тюрму, котра діяла 10 років. Взимку в’язні, рятуючись від холоду, спалили усі дерев’яні речі з храму та келії, включно з іконами та вівтарями. Збереглося лише Чудотворне Розп’яття XVII ст. Деякий час тут відбував ув’язнення о. Микола Цегельський (1896-1951), проголошений в 2001 році блаженним мучеником УГКЦ.
У другій половині 50-х років XX ст. на місці в’язниці було засновано психо-неврологічний інтернат закритого типу. Храм перетворено в конюшню, а згодом — у гараж сільськогосподарської техніки.
Лише 1997 р. сакральні споруди та частину келій було передано монахам Студійського Уставу УГКЦ. Цього ж року у Хрестопоклонну неділю урочистою літургією було відновлене чернече життя обителі, почалась робота над відбудовою святині.

 
Підготувала Юлія Борис

 

 

  Пиши українською
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
03:32, 29 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове. 8-066-37-90-464