Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua                             /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Обговорити на форумі

повернутися  на головну Храму серця
повернутися до травневого номеру
У номері:
 
  
Інформаційний блок
 

Дні України в Німеччині

виставка в Німеччині
виставка в Німеччині
Благодійна Духовно-мистецька Фундація А.Покотюка була одним з учасників днів України в Німеччині (Лейпцигу) та з гордістю представляла Сокальщину роботами народних майстрів Сокальщини.

В червні цього року відбувалися важливі події для України, національна збірна України брала участь у чемпіонаті світу з футболу в Німеччині.

виставка в Німеччині
виставка в Німеччині

На цьому чемпіонаті, окрім суто спортивного аспекту, була виняткова нагода презентувати Україну, зокрема багатство її культури, економічні досягнення та туристичні можливості, тож в рамках чемпіонату було заплановано проведення великої кількості вілповідних заходів.
В зв’язку з цим, Посольством України в Німеччині було опрацьовано питання проведення Днів України під час матчів національної збірної в містах Лейпциг, Гамбург, Берлін.
в Німеччині
в Німеччині
В рамках цього чемпіонату Благодійну Духовно-мистецьку Фундацію А.Покотюка було запрошено для участі в культурних заходах, а саме презентації, виставках-продажах робіт народних промислів Сокальщини.
Головним організатором Днів України з української сторони виступало Державне підприємство «Національна туристична організація».
в Німеччині
в Німеччині
Сокальщина була представлена роботами заслужених майстрів п.Марії Горбунової (писанкарство), п.Марії Савчин (вишивка), п.Люби Ковалько (вишивка), п.Любомири Петрусь, м.Червоноград (вишиті ікони), п.Володимира Заремби (різьба по дереву), а також роботами сокальського митця, директора музею «Людина. Земля. Всесвіт» Анатолія Покотюка (інтарсія, різьба по дереву).

 
Анатолій Покотюк, виконавчий директор Благодійної Духовно-мистецької Фундації, керівник сокальської групи під час поїздки

 
  
Інформаційний блок
 

Презентація виставки «Чернігівської ікони та кролевецьких рушників»

Виступ дитячого хору «Перлинка»
Виступ дитячого хору «Перлинка»
6 липня 2006 року в приміщенні сокальського музею «Людина. Земля Всесвіт» відбувалося духовне свято – презентація та відкриття нової виставки «Чернігівської ікони та кролевецькі рушники» (кін. ХІХ– поч. ХХ ст.).
І-ша зліва Роксоляна Лозинська, ІІ-ий справа Тарас Лозинський – власники колекції кролевецьких рушників
І-ша зліва Роксоляна Лозинська, ІІ-ий справа Тарас Лозинський – власники колекції кролевецьких рушників

Ця культурна та духовна спадщина представлена мистецтвознавцями та колекціонерами зі Львова п.Тарасом та п. Роксоляною Лозинськими (кролевецькі рушники), а також п.Ігором Завалієм (чернігівські ікони). 
Під час презентації гості змогли ознайомитись з історією української ікони, технікою виконання, орнаментами рушників, їх обрядовим значенням. Юні хористи «Перлинки» (хор при Благодійній Духовно-мистецькій Фундації) своїм співом підтримав атмосферу витонченості, духовності, яка панувала в залах музею.
Сокальчани та гості міста матимуть чудову можливість духовно доторкнутися до цієї спадщини до 20 серпня, бо саме до цього часу експонуватиметься ця виставка.

 
Оленка Покотюк

 
  
Інформаційний блок
 

Надбужанські мистецькі зустрічі

Сокальський митець Анатолій Покотюк під час виставки в Польщі
Сокальський митець Анатолій Покотюк під час виставки в Польщі
17-18 червня делегація Сокальщини взяла участь в 11-тих Надбужанських мистецьких зустрічах в Грубешеві (Республіка Польща). В складі представництва району в сусідній державі побували народний колектив з села Перв’ятичі під назвою «Гармонія душі» та Троїсті музики, сокальські митці, керівництво районної ради і адміністрації.
Це 11 фестиваль, у якому щорічно беруть участь сокальчани, а також представники територій, що розміщені поблизу річки Західний Буг по обидва боки кордону. На свято, за словами керівника групи Миколи Поліщука, прибули колективи з Німеччини та інших європейських країн. Сюди ж приїхали і ті, хто раніше мешкав на теренах Грубешівської землі, кого було переселено за межі їх батьківщини.
Полякам сподобалися виступи сокальчан. «Гармонія душі» з троїстими музиками стала прикрасою фестивалю і дивувала гостей українськими мелодіями та піснями. Неодноразово звучали овації та вигуки «браво». Колективи вітав Грубешівський староста та нагородив сокальчан грамотою і цінними подарунками.
В рамках імпрези сокальський митець директор музею «Людина. Земля. Всесвіт» Анатолій Покотюк на авторській виставці представив власні доробки. Це ікони та мініатюри, що дивували відвідувачів експозиції  витонченістю і філігранністю виконання, глибиною філософсько-релігійного змісту, красою дерева.
рикладення до чудотворного оригіналу образу Сокальської Божої Матері ікони сокальського митця Анатолія Покотюка
рикладення до чудотворного оригіналу образу Сокальської Божої Матері ікони сокальського митця Анатолія Покотюка
Делегація Сокальщини в складі 17 осіб побувала на екскурсії в костелі святого Станіслава в Грубешові, де зараз перебуває свята реліквія України та Польщі – Чудотворний Образ Сокальської Божої Матері. Цей костел від дня свого відкриття ні разу не припиняв богослужіння, по сьогодні тут відправляється Служба Божа старослов’янською мовою. В цьому храмі Анатолій Покотюк посвятив авторську роботу – копію ікони Сокальської Богородиці, він також мав можливість прикласти її до Чудотворного оригіналу. Нагадаю, колись цей Образ був великою Святинею Сокальської землі і знаходився в костелі оо.Бернардинів, а зараз тут розміщено виправну колонію.
Як нас повідомили у Сокальській районній раді, стало відомо, що в рамках розвитку ЄВРО-регіону «Буг» планується автобусне сполучення між Сокалем та Грубешовим. Вже придбані 2 автобуси, один з боку Сокаля, другий– Польщі. Сокальщиною зараз розробляються технічні документи, поляки вже готові з нами співпрацювати. Також на майбутнє плануються туристичні подорожі між Сокалем та Грубешовим. Після завершення роботи з документами, мешканці нашого регіону матимуть змогу щодня о 8 годині ранку відправлятися до Грубешева. І повертатися звідти о 14-й. На таких же ж умовах працюватиме рейс і з боку сусідів.

 
Оленка Покотюк

 
  
Інформаційний блок
 

Відбувся ІV-ий Міжнародний сплав на байдарках «Буг-2006»

4 липня міжнародний сплав на байдарках «Буг-2006» побував у Сокалі. Старт запливу був даний з туристичної бази в м.Червоноград, відтак байдарочники проплили вниз по течії до пляжу в Сокалі. Тут байдарочників – і поляків і українців – вітали керівники міста і району, районної ради, представники громадськості Сокаля та ЗМІ. Учасників 4-го міжнародного сплаву зустрічали хлібом-сіллю, для них була підготовлена культурна програма за участю Троїстих музик та вокалістів. У виступах представників влади звучали теплі слова вітань і побажань байдарочникам. До учасників сплаву звертались заступник голови Сокалської районної ради Микола Поліщук, міський голова Сокаля Петро Савчук та заступник голови РДА Василь Бойко.
Щиру подяку сокальчанам за зустріч висловив командор сплаву «Буг-2006» Лехслав Флага.
В свою чергу віце-командор заходу, керівник червоноградського клубу туристів Олександр Коркішко закликав привітати найстаршого та наймолодшого учасника сплаву.
Вже за деякий час міський пляж перетворився на місце масового гуляння, українці разом із поляками в супроводі Троїстих музик співали пісень, танцювали. Після обіду учасники сплаву вирушили на екскурсію Сокалем, в ході якої, зокрема, відвідали визначні місця нашого міста, а також музей «Людина. Земля. Всесвіт». Таким чином завершився І-й етап сплаву «Буг-2006», що проходив Сокальщиною, відтак на учасників чекає переїзд до Польщі, де також Західним Бугом вони продовжать свою подорож. Бажаємо усім приємної подорожі. До зустрічі в 2007 році.

 
За інформацією ТРК "Сокаль"

 
  
Інформаційний блок
 

Відпустовий день у с.Городиловичі

Відпустовий день у с.Городиловичі
Відпустовий день у с.Городиловичі
В неділю, 2 липня, у відпустовий день, на території меморіального комплексу спалених сіл Сокальщини в колишньому селі Городиловичі відбулися урочистості з нагоди 60-тої річниці сумнозвісної операції «Вісла». Організаторами заходів виступили колишні мешканці села Городиловичі, Сокальська районна організація Конгресу Українських Націоналістів.
Заходи вшанування пам’яті полеглих героїв, патріотів своєї землі, що не підкорились діям окупантів, в неділю почалися із Служби Божої, яку провели отці сусідніх сіл – парох Ульвівка о.Орест Рубель, о.Іван Пиріг зі Забужжя та декан Сокальський о.Василь Білецький. Участь в урочистостях взяли представники громад прилеглих сіл, колишні городилівці, члени КУНу та ГП «Пора». Виступаючи з наукою, священики висловили подяку жертовності і терпінню усіх, хто долучився до відновлення каплички на місці церкви в колишніх Городиловичах. Слова вдячності висловив також і голова районної організації КУН, депутат районної ради Олег Глинський.
Згодом, хор «Повстанець» Сокальської станиці УПА підготував невеличку концертну програму, в якій також взяли участь колишні мешканці Городилович. Віддавши шану полеглим в боях Січовим стрільцям, активісту УПА Кропиві, а також десяткам спалених сіл на меморіалі, учасники заходів долучились до масових гулянь.

 
Оленка Покотюк

 
  
Інформаційний блок
 

Колегія при Сокальській РДА об`єднала спеціалістів для обговорення нагальних проблем району

4 липня 2006 року у Сокальській райдержадміністрації відбулося засідання колегії. Було розглянуто питання наркоманії та алкоголізму серед населення.
З доповіддю виступили: Богдан Кіщук, начальник Сокальського РВ МВСУ, Аркадій Каліщук, головний лікар Сокальського району, Роман  Монастирський, начальник відділу освіти Сокальської РДА,  Оксана Слівінська, районна санепідемстанція, Ольга Антонюк, працівник соціальної служби у справах сім`ї та молоді, Світлана Нянчук, головний спеціаліст відділу культури та туризму Сокальської РДА та інші.
Як стало відомо, на сьогоднішній день налічується близько 1080 хворих з діагнозом наркотична залежність. Є дванадцять осіб, які притягнені до кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з обігом наркотиків.
Вже складено 168 протоколів (станом на 01.07.06) за адміністративними порушеннями, а саме, вживання спиртних напоїв; 8 протоколів – за придбання самогону.
Відкрито 2 кримінальні справи – за виготовлення та збут самогону під акцизною маркою.
За минулий рік налічується 27 випадків незаконного посіву маку. На сьогоднішній день правоохоронні органи розслідують ще одну справу, пов’язану з наркотиками. У с.Хлівчани виявлено лабораторію з виготовлення наркотиків. Як сказав п.Кіщук: «Частина злочинців вже засуджені, семеро ще перебувають у розшуку».
Що ж пов’язано з проблемою СНІДу, то тут цифри не менш шокуючі. Адже, якшо у Сокалі таких хворих шість, то в Червонограді їх близько двохсот. Всі вони перебувають на обліку.
Аналізуючи свою роботу, доповідаючі старалися знайти спільне вирішення проблем. По-перше, це подальші рейдові роботи, а саме: перевірка барів, ринків, тобто місць, де найчастіше можуть збуватись наркотики. А також інформаційна робота – тренінги, лекції. Обов’язковою повинна бути присутність дільничих міліціонерів на дискотеках.
Усі ці заходи вже проводилися, але давали лише тимчасовий ефект. Члени колегії переконані, що лише наполегливість та спільні зусилля всіх структур (вчителів, міліції, підприємців, батьків та влади) дадуть бажаний результат. Потрібно боротися не з наслідками, а з причинами проблеми.

 
Уляна Гаврилко

 
  
Інформаційний блок
 

Белз – державний історико-культурний заповідник – має на його збереження гарантію

Державний історико-культурний заповідник в місті Белзі на Сокальщині Львівська облдержадміністрація передасть до сфери управління Мінбуду. Про це йдеться у відповідному розпорядженні Уряду від 24 червня № 356-р, повідомляє Гал-інфо.
В Белзі є 43 унікальні архітектурні пам’ятки. Серед них– одна із найдавніших українських дерев’яних церков св. Параскеви з дзвіницею, комплекси домініканських монастирів, шестикутна Аріанська вежа та інші. У 2001 року Белз отримав статус Державного історико-культурного заповідника. Завдяки прийнятому рішенню, в державному бюджеті щороку передбачатимуться кошти на проведення реставраційних робіт у Державному історико-культурному заповіднику міста Белз.
Разом з тим буде підвищена пам’ятнико-охоронна діяльність цього закладу культури. Місто Белз в 2005 році відзначило 1000-ліття від часу заснування.

 
Оленка Покотюк

 
  
Інформаційний блок
 

Ікону Сокальської Божої Матері вдруге було піднято на Говерлу

на Говерлі
на Говерлі
Нещодавно група туристів з м.Сокаль піднімалась на найвищу вершину України – гору Говерлу. У важких погодних умовах при підйомі їх супроводжувала авторська ікона Анатолія Покотюка Сокальська Божа Мати. В цю ікону вкладені святі реліквії світу (Назарет, Вифлиєм, Єрусалим), від храмів Сокаля і України, вона була посвячена у м.Ченстохові, де знаходиться ікона Белзької Богородиці, у дні Помаранчевої революції вона побувала під Верховним Судом України та на Майдані. На цій іконі є написи Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко.
Ця ікона вже вдруге побувала на Говерлі та в теперішньому ході і на горі Петрос.
Наступне сходження сокальчани планують приурочити Дню Незалежності походом на Чорногору.

 
Оленка Покотюк

 
  
Інформаційний блок
 

Проект «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії»

У жовтні Сокальським Фондом Розвитку «Сокіл» було підписано угоду про надання благодійної допомоги із Міжобласним благодійним фондом та Фондом розвитку Карпатського Єврорегіону.

Проект «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії»
Проект «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії»
Початкова стадія проекту була направлена на ознайомлення керівникам органів місцевого самоврядування, підприємств та підприємців через проведення міні-презентацій на їх нарадах.
Під час презентацій працівники СФР «Сокіл» знайомили учасників заходу із основними завданнями проекту та схемою роботи. Це були дискусії, які дозволили виявляти проблеми роботодавців  при працевлаштуванні молодих осіб, їх вимоги до претендентів на робоче місце. Метою проекту було допомогти сільській молоді підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці та заохотити бізнес-структури й організації до використання нових підходів у кадровій політиці.
За допомогою проекту СФР «Сокіл» налагодив тісну співпрацю із підприємцями та керівниками підприємств, зібрав базу із пропозиціями вільних робочих місць, яка постійно оновлюється та поповнюється. В цьому проекті організація ставила перед собою наступні завдання: підвищити обізнаність, набути навички ефективного працевлаштування сільської молоді, отримати практичний досвід на робочому місці (стажування); залучити підприємців до співпраці у сфері працевлаштування та набутті досвіду.
Проект «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії»
Проект «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії»
Молоді люди із 18-ти сіл Сокальського району були учасниками п’ятиденних навчань. Упродовж навчання група безробітних одержала вдосталь різноманітної інформації. Навчання проводила тренерка Оксана Порайко із Агенції розвитку підприємництва жінок та молоді, а також працівники СФР «Сокіл» за програмою «Етапи ефективного пошуку роботи». Усі сприяли, аби учасники тренінгу набули упевненості у своїх силах, навчилися якнайкраще представляти себе потенційному працедавцю, ефективно вести пошук роботи та складати план власної кар’єри. Учасників тренінгу також було ознайомлено із багатьма законодавчими та нормативноправовими документами з питань зайнятості, започаткування та ведення підприємницької діяльності.
Після закінчення тренінгу учасники були скеровані на трьохтижневе стажування до підприємців. У проекті взяли участь 21 підприємство: Тзов «Первятичі-Ароком», ПП «Козацький курінь», ТзоВ «Вемо», ПАФ «Білий стік», ТзоВ «Стенятинське», ПП «Галсілліс», ПП Макієнко Н., ТзОВ «Верес», ПП Плечінь Н., ПП Турішин М., ПП Штокало В та ін.
Під час пректу було проведено дві групи навчань  для координаторів, які допомагали молодим особам отримати перший досвід поведінки та адаптації в колективі.
Загалом було проведено навчання та стажування для 75 осіб із числа сільської молоді, з них працевлаштовано більше тридцяти осіб, та чотири стали підприємцями.
Для того, щоб проект продовжив свою діяльність після закінчення  фінансування, було відкрито відділення Львівського молодіжного центру праці, основною метою діяльності якого також є допомога при перепідготовці, підвищенні кваліфікації та працевлаштуванні молоді.
Постійний контакт із підприємцями визначив ряд проблем, із якими вони стикаються в повсякденній роботі з молодими людьми: це і відсутність бажання працювати, некомпетентність, недисциплінованість на робочому місці та ін. Позитивним було і те, що створена база вільних робочих місць та спеціалістів, які шукають роботу, що стане в пригоді і роботодавцям і безробітним. Даним проектом організація сприяла взаємопорозумінню між молодими людьми та підприємцями, виробленню спільних потреб. Активна співпраця бізнес-структур у підвищенні зайнятості молоді є одним із аспектів їх соціальної відповідальності.
Не можна говорити, що сьогодні великою є проблема працевлаштуватися, бо вже відчувається брак кваліфікованих кадрів, спеціалістів сільського господарства, текстильної, деревообробної та інших промисловостей.
Проблемою є і те, що в державних установах, згідно проведеного працівниками СФР «Сокіл» дослідження, 7% робочих місць займають пенсіонери, в той час, коли молодь не працює, втрачає кваліфікацію і не має робочого стажу.
Реалізуючи проект, для нас важливо було те, що учасники навчань приходять до нас не тільки з проблемами працевлаштування чи організації власної справи, але й поділитися сімейними радощами, бо відчули, що потрібні суспільству, від кожного із них залежить, як розвиватиметься наш район. В свою чергу, підприємці проводили стажування, працевлаштовували молодь, чим робили свій соціальний внесок подолання безробіття.
В рамках проекту «Соціальна відповідальність – основа розвитку демократії» видано посібник «Формула кар’єрного росту», де описано крок за кроком процес успішного працевлаштування. Це буде практичним порадником для молодих людей, які бажають успішно працевлаштуватися  та підприємців, які дбають про розвиток персоналу.

 
Ганна Костюк, керівник проекту

 
  
наші святині
 

Чудотворна ікона Холмської Богородиці. Повернення з небуття

(Закінчення. Поч. в № 57- 59)

Якось у листопаді 1996 року до реставраційної майстерні Волинського краєзнавчого музею прийшов художник Микола Іванович Черенюк. Він звернувся до Анатолія Квасюка, художника-реставратора, завідувача реставраційною майстернею, з проханням про те, що необхідна кваліфікована реставрація однієї дуже цінної пам’ятки. Взявши обітницю мовчанки, він розповів історію, яка тоді здалася малоймовірною. Микола Іванович повідомив, що Чудотворний образ Холмської Богородиці, який вважався втраченим, зберігається у Луцьку в одній родині вихідців з Холмщини, що ікона знаходиться в аварійному стані та потребує негайної реставрації. Єдина умова, за якої ці люди могли б допустити до святині, – дотримання суворої таємниці.

Лик Богородиці (фрагмент ікони до реставрації)
Лик Богородиці (фрагмент ікони до реставрації)
Лик Богородиці (фрагмент ікони в процесі реставрації)
Лик Богородиці (фрагмент ікони в процесі реставрації)
Як з’ясувалось пізніше, весь час, починаючи з 1944 року, ікона таємно зберігалася в родині відомої в Луцьку вишивальниці, народної майстрині Надії Гаврилівни Горлицької. Вона й розповіла трагічну історію святині останніх десятиліть.
У 1944 році, коли лінія фронту відкотилася на захід і впритул наблизилася до Холма, гостро постало питання про евакуацію. Аби не потрапити під репресії, владика Іларіон змушений був емігрувати. Очевидно, ікону він планував забрати з собою. Було споряджено кілька ешелонів з людьми, майном, церковним начинням та іконами, серед яких була й ікона Холмської Богородиці. Саме цьому ешелону, в якому знаходилася святиня, не судилося виїхати за межі Польщі. Під Люблином потяг зупинили, а потім відігнали у поле, оскільки залізничний вузол був переповнений. Згодом стало зрозуміло, що шлях на захід відрізано. В Люблин вступили радянські війська. Йшли бої. Люди, що їхали потягом, були залишені напризволяще.
У цей час в Холмі залишався, відмовившись від евакуації, митрофорний протоієрей Гавриїл Коробчук, батько Надії Горлицької. Він спорядив до Люблина вантажівку і супровід – дякона Петра Сурікова та свою старшу дочку Любу. Перевізши ікону до Холма, її вже не вносили до храму, а таємно переховували у родині Коробчуків.
Чудотворна ікона Холмської Богородиці (фрагмент ікони)
Чудотворна ікона Холмської Богородиці (фрагмент ікони)
У грудні 1945 року, під час примусового переселення українців з території Холмщини, родина виїхала до Луцька, взявши з собою ікону. Тільки те, що від’їзд був терміновим, а на збір було дано лише дві години, і тому огляд речей робився митниками не дуже ретельно, дало змогу таємно вивезти ікону.
У Луцьку, на вулиці Володимирській, поблизу Свято-Феодосіївської церкви (там довгий час служив о.Гавриїл), в невеличкому будиночку, де жила родина, святиня переховувалася до 1960-х років.
Коли отця Гавриїла направили служити до Чигирина, а його зятя – отця Дениса Ренду, чоловіка Любові Гаврилівни – в один з приходів на Івано-Франківщині, то родина вирішила перевезти ікону до о.Дениса. Після смерті сестри (1967 р.) та батька (1968 р.) Надія Гаврилівна перебрала опіку над іконою. Однак, у 1979 році, без згоди на це Н.Г.Горлицької, ікону, так би мовити, «реставрували», а власне, перемалювали, оскільки вирішили поновити дуже потемнілий давній живопис. У 1996 році Надія Гаврилівна забрала ікону назад до Луцька, бо була переконана, що саме тут їй місце, оскільки на Волині, оселилося найбільше переселенців з Холмщини. Усвідомлюючи історичну та духовну цінність ікони, потерпаючи за її аварійний стан і подальшу долю, Надія Гаврилівна вирішила передати ікону на реставрацію. Перед цим вона порадилася з Миколою Черенюком та холмщанами Йосипом Струцюком, Ростиславом Стрілкою та сімейством Засадків. За умови дотримання суворої таємниці, 16 листопада 1996 року ікону було передано для реставрації.
Ікона, яку побачив реставратор, було у важкому аварійному стані. Лише основа ікони, що складалася з трьох кипарисових дошок, наявність ковчегу та дивовижних золотих та срібних прикрас у вигляді трьох прямокутних пластин, прикрашених п’ятипелюстковими пальметками, виконаними у техніці перегородчастої емалі (дві на лівій руці Богородиці, одна – на правій) та однієї круглої пластини-колту з зображенням «Т»-подібного дерева, під гілками якого розташувалися дві пташки, вказували на давнє походження ікони.
З усвідомленням важливості і відповідальності були розпочаті реставраційні роботи.
Чудотворна ікона Холмської Богородиці
Чудотворна ікона Холмської Богородиці
Одночасно з реставрацією проводилася дослідницька робота: атрибуція та ідентифікація пам’ятки. Відшукувалися документальні письмові та іконографічні джерела, які б висвітлили історію ікони, де були б зображення та словесні описи її вигляду.
В мірі того, як з-під записів поступово з’являвся авторський живопис, перед нами поставав образ, про який так натхненно і поетично свого часу писав Яків Суша: «Образ намальовано достойно і з великим мистецтвом. Лик Богоматері скромний і суворий, в суворості страшить, у страху солодкий, що проникає в серця людей і спонукає до служіння Богові. На правиці Діва Благословенна несе немовля Ісуса; Своїм Материнським оком прямо звернена до Божественного ока Сина: і, немов жива, дивиться не тільки в Божественне Око, але у серце Сина; кожного, хто дивиться на Неї, ранить своїм голубним поглядом».
При проведенні порівняльного аналізу (на жаль, лише візуального) з візантійськими пам’ятками виявилося, що за стилістичними ознаками найближчою аналогією до ікони Холмської Богородиці є ікона Володимирської (Вишгородської) Богородиці, яка датується кінцем ХІ або першою третиною ХІІ століття. Таким чином, Холмську ікону можна було попередньо віднести до тієї епохи і школи.
Отже, факти свідчили на користь того, що ця святиня є саме тією легендарною Чудотворною іконою Холмської Богородиці – унікальною пам’яткою ХІ-ХІІ століть.
15 вересня 2000 року відбулося оприлюднення ікони та офіційна її передача до Волинського краєзнавчого музею за умови створення безпеки зберігання, завершення реставрації, дослідження та довічного перебування у межах міста Луцька.
19 вересня 2000 року святиню вперше було виставлено для поклоніння у залах Музею волинської ікони. Ця подія була приурочена до відкриття ІV Всесвітнього конгресу холмщан, який проходив у Луцьку. Така була воля Надії Гаврилівни Горлицької, яка прагнула того, аби до ікони могло прийти якомога більше холмщан, особливо тих, хто колись бачив і пам’ятав її. Таким чином вона виконала заповіт свого батька, отця Гавриїла, котрий хотів, щоб святиня була зі своїм народом.

 
*

 
  
паломництво
 

... в монастир студійського Уставу в с.Підкамені (Бродівський р-н)

в Крестопроісходженському монастирі студійського уставу в Підкамені (Бродівський р-н.)
в Крестопроісходженському монастирі студійського уставу в Підкамені (Бродівський р-н.)
В переддень свята Пресвятої Трійці директор музею «Людина. Земля. Всесвіт», митець Анатолій Покотюк побував в Крестопроісходженському монастирі студійського уставу в Підкамені (Бродівський р-н.)з новою авторською іконою Почаївської Божої Матері. Цей монастир Походження Дерева Хреста Господнього в Підкамені має давню передісторію, що своїм корінням сягає княжого періоду. Богопосвячене життя у цій місцевості бере початок з ХІІ ст. Зведення монастиря та церкви було розпочато у 1612 р. У 1695 р. Храм було освячено на честь Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх святих. Важливою подією для підкамінських монахів була коронація ікони Богородиці у 1727 році. Загальна кількість усіх учасників свята досягла 200 тисяч осіб.
Авторська ікона Анатолія Покотюка «Почаївська Божа Мати» була прикладена до Чудотворного образу Підкамінської Богородиці і займе почесне місце у новій авторській експозиції, присвяченій Богородиці, що створюється в сокальському музеї «Людина. Земля. Всесвіт» і буде гордістю Сокальщини, України та світу.
в Крестопроісходженському монастирі студійського уставу в Підкамені (Бродівський р-н.)
в Крестопроісходженському монастирі студійського уставу в Підкамені (Бродівський р-н.)
Зараз А.Покотюк працює над створенням авторської ікони Підкамінської Богородиці, яка в майбутньому буде посвячена в монастирі студійського Уставу в Підкамені. Символічним є те, що з гори Підкамінського монастиря вже видніється Почаївська Лавра, де знаходиться Чудотворний образ Почаївської Богородиці.
 
Оленка Покотюк

 
  
Релігія. Суспільство.
 

Молитва у вдовиному стані

Господи, Ісусе Христе! Ти обіцяєш потіху й розраду тим, що прибігають до Тебе у смутку й недолі. Оце приходжу до Тебе, мій Ісусе. Глянь на моє осиротіння, скріпи й потіш мене. Я знаю, мій Боже: ніщо не діється без Твоєї святої волі. Знаю: все, що чиниш, – для душевного добра людей. Однак тяжко сумую після втрати найкращого й найвірнішого мого друга на цій долині сліз. Потіш мене, Ісусе! Потіш особливо тоді, коли жаль запанує у моєму серці, а прикрощі щоденного життя та подвоєний тягар обов`язків відбирають силу духа й ставлять мене над проваллям розпуки. Тоді, мій Боже, потіш моє серце святою вірою, тоді Ісусе, приведи мені на думку Твою радісну обітницю: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони утішаться». Молю Тебе, Господи, не випускай мене з-під Твоєї пресвятої опіки, а охорони мене, аби я ніколи не зійшов (-ла) з чесної дороги та не потрапив (-ла) у небезпеку, що може загрожувати моїй чесноті. Вчини, Господи, своєю святою ласкою, щоби пам`ять про смерть і про суд удержували мене завжди на дорозі Твоїх заповідей, і щоб я дійшов (-ла) туди, де царюєш разом з Отцем і Святим Духом на вічні віки..
Амінь.

 
молитва

 
  
суспільство
 

Цивілізація смерті

право на життя, чи смерть?

Цей день Адашевич запам’ятав на все життя. Тоді він навчався в медичному інституті і в кабінеті лікаря впорядковував картотеку. В цей час до кабінету прийшли гінекологи. Не звертаючи увагу на студента, вони розповідали один одному різні випадки зі своєї практики.
Лікар Радо Ігнатович згадав про одну вагітну пацієнтку, яка прийшла до нього, щоб позбутися дитини.Аборт зробити не вдалося, так як лікар не зміг підвернути шийку матки. Лікарі обговорювали подальшу долю цієї жінки, і Стоян просто заціпенів від почутого. Він зрозумів,що та жінка, стоматолог із найближчої поліклініки, про яку тут говорили – це його мати.
«Вона вже померла, але цікаво би дізнатися, що сталося з тією дитиною, якої вона хотіла позбутися», – сказав один із гінекологів.
Стоян не витримав: «Я – та дитина», – сказав він і підвівся. В кімнаті запанувала тиша, а через хвилину лікарі один за одним почали виходити.
Ще не раз на протязі багатьох років лікар Адашевич думками повертався до цієї події. Він ясно розумів, що залишився живий тільки тому,що лікар не зміг зробити аборт. Сам він ніколи би не допустився подібної помилки. Йому також не один раз траплялися жінки, яким не можна було підвернути шийку матки, одначе він завжди справлявся з цією проблемою. В Бєлграді не було лікаря, який робив би аборти краще за нього. Дуже скоро він перевершив в «майстерності» навіть свого вчителя, лікаря Ігнатовича, дякуючи некомпетентності якого, він колись залишився живим.
«Таємниця успіху полягає в тому, щоб натренувати руку частими операціями», – говорив Адашевич і часто цитував німецьке прислів’я «Діло майстра боїться». Будучи вірним цьому правилу, він кожен день робив по двадцять,тридцять абортів. Його рекорд складав тридцять п’ять абортів на протязі одного дня. Сьогодні йому важко визначити скільки абортів він зробив за двадцять шість років своєї практики. Ця цифра від 48 до 62 тисяч.
Довгі роки лікар Адашевич був переконаний, що аборт – це хірургічна операція, щось подібне до видалення апендикса (так його вчили на медичному факультеті і так було написано в підручниках). Різниця лише в тому, що видаляється з організму жінки: в одному випадку – це кусочок кишки, в іншому – тканина плода. У нього почали виникати сумніви лише у вісімдесяті роки, коли в югославські клініки були привезені апарати для ультразвукового дослідження (УЗД). Тоді на екрані апарата УЗД Адашевич вперше побачив те, що до того часу залишалось для нього невидимим: середина (внутрішність) жіночого лона, а ще – жива дитина, яка смоктала пальчика, рухала ніжками і ручками. Як правило, вже через декілька хвилин шматки тіла цієї дитини лежали поряд на столі.
«Я дивився, але не бачив,– згадує сьогодні лікар Адашевич. – Все змінилося, коли в мене з`явилися сни».

Сон лікаря Адашевича
Власне кажучи, це був один і той же сон, який повторювався кожну ніч на протязі декількох місяців.
Йому снилося, що він іде полем освітленого сонцем, навкруги ростуть дуже красиві квіти, літають різнокольорові метелики, тепло і приємно. Але якесь тривожне відчуття не дає йому спокою. Раптом на полі з’являються діти, вони бігають, граються з м’ячем, сміються. Вік дітей різний: від трьох-чотирьох до двадцяти років. Всі вони надзвичайно красиві. Обличчя одного хлопчика і двох дівчаток видаються лікарю напрочуд знайомими, але він не може пригадати, звідки їх знає. Лікар спробував заговорити з дітьми, але вони, побачивши його, починають кричати і з жахом розбігатися. За всім, що відбувається, спостерігає людина, одягнена у все чорне, подібна до монаха. Він нічого не говорить, тільки замислено дивиться.
Кожної ночі Адашевич пробуджувався в «холодному поту» і не міг більше заснути до самого ранку. Не допомагали ні відвари з трав, ні снодійне.
Якось вночі у сні він спробував наздогнати тікаючих дітей. Одного з них йому вдалося впіймати і тоді дитина раптово закричала: «Допоможіть! Убивця! Врятуйте мене від вбивці!» В цю хвилину чоловік в чорному неначе кинувся в бік розгубленого лікаря, вирвав з рук дитину і втік. Лікар прокинувся, його серце стукало, як молоток. В кімнаті було холодно, але його тіло неначе «горіло», він був спітнілий. Зранку Адашевич вирішив звернутися до психіатра.Так як всі сеанси були вже розписані, йому довелося записатися на наступний день.
З настанням ночі він подумки вирішив, що у сні підійде до «людини в чорному» і запитає, хто він такий. Лікар так і зробив. На його запитання незнайомець відповів: «Моє ім’я тобі однаково нічого не скаже». Але лікар наполіг і отримав таку відповідь:  «Мене називають Фомою Аквінським.» Це ім’я справді нічого не підказало Адашевичу, адже він чув його вперше. Аквінський запитав: «Чому ти не питаєш, хто ці діти? Ти не впізнаєш їх?» Лікар мовчки хитнув головою. На що Фома Аквінський відповів: «Зате вони тебе добре знають. Це діти, яких ти вбив, роблячи аборти.» «Як я міг їх вбити?,– запротестував лікар. – Вони великі, а я не вбивав народжених дітей!?»
«Так ти не знаєш, що тут, по цю сторону, всі діти ростуть?!», – запитав Фома. Лікар не здавався: «Але я ж не вбивав двадцятилітню людину!» «Ти вбив його двадцять років тому назад, коли йому було три місяці.»
І тут лікар пригадав, на кого схожий юнак і дівчата. Юнак був схожий на його близького друга. Він зробив його дружині аборт двадцять років тому назад. В обличчях дівчаток лікар впізнав двох жінок, одна з них була його двоюрідною сестрою. Адашевича охопив жах. Коли він прокинувся, то вирішив, що більше абортів робити не буде.

Я тримав в руці серце, яке билося
В клініці лікаря чекав його двоюрідний брат зі своєю дівчиною. Їм заздалегідь було назначено час проведення аборту. Жінка була на четвертому місяці вагітності і хотіла позбутися від своєї – вже дев’ятої дитини. Лікар довго відмовлявся робити їй аборт, але брат так довго його вмовляв, що він погодився: «Ну добре, але це востаннє!»
На екрані УЗД він чітко бачив профіль дитини, яка смоктала палець. Розкривши матку лікар ввів щипці. Через декілька хвилин, коли Адашевич вийняв щипці, то побачив, що в них тримає ручку дитини. Він поклав її на стіл. Нерв відірваної ручки випадково зачепив розлиту краплину йоду на столі. Ручка почала рухатися. Медсестра, яка стояла поруч, крикнула: «Зовсім як жаб’ячі лапи на заняттях з фізіології». Лікар з жахом стрепенувся, але операції не зупинив. Коли він знову вийняв щипці, то побачив в них серце. Воно билося. Чим раз, тим повільніше, аж поки зовсім не завмерло. Тоді лікар зрозумів, що вбив людину! В його очах потемніло. Час наче зупинився… Раптом Адашевич відчув, як чиясь рука торкається його плеча. Стурбований, наляканий голос медсестри помалу приводив його до тями: «Лікарю Адашевич! Лікарю Адашевич! Що з вами?» Коли він знову приступив до операції, то виявилося, що пацієнтка стікає кров’ю. Вперше за багато років лікар почав молитися. Жінка була врятована. Знімаючи рукавички, лікар точно знав, що більше не зробить жодного аборту.

Саботаж проти держави
Коли він повідомив про своє рішення завідуючому відділенням, це викликало загальне нерозуміння і великий подив оточуючих. Ніколи такого ще не було, щоб в Бєлгородській лікарні який-небудь гінеколог відмовлявся робити аборти. На лікаря Адашевича почали «тиснути», вимагаючи від нього змінити рішення. Йому зменшили у два рази зарплату, його доньку вигнали з роботи, синові не дали здати вступні іспити в університет. Його «атакували» в пресі та на телебаченні. Писали, що соціалістична держава дала йому освіту, «вивела в люди», а він займається саботажем. Через два роки таких «мук» лікар був на грані нервового виснаження. Він вирішив, що піде до завідуючого і скаже, що змінив рішення. Але вночі йому приснився Фома. Він поклав лікарю руку на плече і сказав: «Ти мій хороший друг. Не здавайся й надалі.» Вранці лікар до завідуючого відділенням не пішов, а вирішив продовжувати боротьбу. Адашевич приєднався до руху, який став на захист життя ненароджених дітей. Він мандрував по Сербії, читав лекції. Два рази йому вдалося показати фільм Бернарда Натансона «Безмовний крик», на югославському телебаченні. В фільмі показані всі подробиці аборту, відстежені на УЗД. Дякуючи ініціативі лікаря Адашевича, на початку дев’яностих років парламент Югославії прийняв закон про захист ненароджених дітей. Проект закону був представлений президенту Слободану Мілошевичу, але він не підписав його. Пізніше почалась війна і про закон ніхто й не згадував. Коли розмова йде про війну, Адешевич каже: «Чим ще можна пояснити цю різню на Балканах,якщо не тим, що люди віддалилися від Бога, а людське життя перестало цінуватися?».

Відро як інструмент для аборту
Щоб не бути голослівним, лікар Адашевич розповідає про те, що практикується в Сербії. «Оскільки нашими законами передбачено, що життя дитини знаходиться під захистом лише з того моменту, коли вона робить перший ковток повітря, чи видає свій перший крик, то дозволено робити аборти на сьомому, восьмому і навіть дев’ятому місяці вагітності. Слово «аборт» тут навіть не доречне, так, як по суті це передчасні пологи. Біля гінекологічного крісла стоїть відро з водою, і ще до того, як дитина закричить, їй закривають рот і занурюють у воду. Офіційно це вважається абортом і це не суперечить закону – тому що дитина не встигла вдихнути.»
Адашевич цитує Матір Терезу з Калькутти: «Якщо мати здатна вбити власну дитину, що ж може втримати тебе і мене від вбивства один одного?»
Сьогодні в Сербії більшість абортів робиться приватно, тому не надають відомостей про їх кількість. Лікар Адашевич підрахував, що в двадцяти п’яти випадках зачаття народжується всього одна дитина. Двадцять чотири живі істоти знищуються: «Це справжня війна народжених з ненародженими, – говорить, – в цій війні я виступав то на одній, то на іншій стороні. Ще до свого народження я був засуджений на смерть, потім сам вбивав ненароджених, а тепер стараюся їх захистити».
Останнім часом лікар Адашевич зацікавився Фомою Аквінським, про якого ще до недавнього часу нічого не знав. Він роздумує над тим, чому у снах він бачив саме Аквінського, а не якого-небудь православного святого. В одній із праць Фоми Аквінського лікар знайшов фрагмент, де святий стверджує, що людське життя починається на сороковий день з моменту запліднення в тому випадку, якщо це плід чоловічого роду і на вісімдесятий, якщо плід жіночого роду.
«А ким є дитинка перші дні після зачаття? Ніким? – запитує Адашевич і тут же відповідає: «Я думаю, що написане Фомою не дає йому спокою і на тому світі. І це добре, тому що дякуючи цьому, він не залишив у спокою і мене.»

 
*

 
  
суспільство
 

Іншим!

З жахливим криком біди, кидаючи промені сирени, вулицями міста мчала карета швидкої допомоги. Машини давали дорогу, а перехожі зі співчуттям проводжали очима горе людей, що везла машина швидкої, і, напевно, в душі молили Господа, щоб дарував тій людині життя, просили порятунку для неї.
В середині машини кардіологічна бригада боролася за життя своєї колеги. Нарешті п.Оксана прийшла до пам’яті. Вона відкрила очі, у неї боліло все тіло, здавалося, що воно неначе не її. Жінка старалася зрозуміти, де вона. Останнє, що вона пригадала, – це пекучий біль серця, плач наляканої онуки, яка бавилася коло неї. Потім була темрява. Тепер вона тут. Як лікар п.Оксана зрозуміла, що це кінець, порятунку не буде. З таким діагнозом добре, якщо проживе місяць-два. І по її обличчі потекли солоні сльози, сльози болю і жалю...
У місті її знали всі. Її ім’я було магічним. Перед нею відкривалися будь-які двері. З нею старалися вітатися першими, і то ще здалека. Попасти до п.Оксани на прийом було важко, і потрібно було мати «знайомих». Вона знала собі ціну, і не соромлячись, але пошепки називала вартість дітовбивчого «гонорару». Платили. А що вони мали робити?.. Всі вірили, що добре зробити аборт може тільки вона, але чи завжди було добре, знає тільки вона і Бог. І нараз їй пригадалася кароока молоденька Галя, що благала, на колінах просила врятувати від ганьби. Так сталося, що Галя покохала Василя. Це була її перша любов, і вона вірила йому. Вже була призначена і дата весілля. І сукня весільна чекала. Василь зрадив її, і бідна Галя залишилася сама... Ні не сама; їх залишилося двоє, і гірка пляма «покритки»...
Термін вагітності у Галі був великим, а значить і ризик не меншим. Але «розмір» дуже великим. Хіба ж її вина, що вони з чоловіком отримали якраз нову квартиру, і ті гроші були так потрібні, щоб усе було, як у людей. Вона ж, зрештою, лікар. Хто міг знати, що Галя з дитинства мала хворе серце, ще й той термін вагітності. І холодна земля цвинтаря навіки прикрила ганьбу Галі, а плач посивілої матері замінив Галі весільне благословення... Це була перша пересторога!..
А ще була і білявенька Катря, вже мати двох діточок. Мала Катря чоловіка-пияка, і не те, щоб пив багато, але вже як вип’є, рідної матері не пожаліє. Скільки разів витягав її за коси на мороз, і лише роздерта сорочина прикривала її худе побите тіло. Терпіла вона все заради донечок. І працювала дуже важко: вдень на фабриці, а по вечерах вдома, на городі, в хліві. А коли почула, що стане матір’ю втретє, то потішила радісною новиною чоловіка... Того погожого дня він так жорстоко бив Катрю, що й опам’яталася лише під вечір. У вухах звірячим ревом лунали погрози, що вижене з хати «з її виводком», якщо буде родити знову. Зібрала Катря останні заощадженні кошти й звернулася до п.Оксани. І тільки дві донечки-сиріточки, білявенькі, як їх мама, плачуть на цвинтарі за Катрею. І плачуть вони сльозами-каплями, неначе осінній дощ. А це вже вдруге голос сумління наказував: «Зупинись!» Бо було.., було.., всяке було.
Не завжди добре проходили «операції». Куди там їй було дивитися за всім: за чистотою, стерильністю. Треба було поспішати, бо пацієнток було багато, їх могли перехопити не менш досвідчені акушери. І вже звичним стало життя у комфортній квартирі. А як обережно вона протирала пил на дорогих кришталевих вазах! Тим вазам, салатницям було тісно в сервантах. Дорога «іномарка» стояла в сухенькому, схожому на палац гаражі. Все вона заробила потом і кров’ю... Враз вона пригадала свої закривавлені по лікті руки, що лишали життя ненароджених немовлят. І краплини поту на чолі пацієнтки, що мала стати матір’ю, але так і не стала нею. І не стане колись. Їй стало моторошно, адже вона згубила стільки душ: майже сорок п’ять років віддала самовідданій праці...
Молоденькою випускницею Львівського університету прийшла вона в поліклініку. Була дуже старанною. Любила життя і життя її любило. Як вона раділа першим самостійно прийнятим родам, раділа і тішилася так, неначе сама народжувала. І боляче було їй, коли змушена була робити аборт тим, хто міг би бути доброю матір’ю, мати хороших дітей. Пригадує, як спочатку переконувала молоденьких жінок, мам не робити аборту! Переконувала, що то є великий гріх лишати життя, яке дарує Господь. Їй хотілося кричати: «Жінки! Зупиніться і добре подумайте перш, ніж робити аборт. Ви власними руками вбиваєте своїх діточок». Спочатку кричала, але крик той був слабким. І, як вміла, просила пробачення гріхів у Бога за співучасть у вбивстві ще ненароджених. На початку було так. А потім... Звикла. Пізніше їй були потрібні гроші на все: квартиру, меблі, шуби, машину, на весілля доньки, на відпочинок в Криму... Пилюкою припадало все в квартирі, міль гризла шуби, від золота вигинало шию, а зупинитися вже не могла. І в тих плачучих Галях, і бідних, доведених до крайності Катрях, і вгодованих панянках вона бачила лише майбутні гроші. Юдині срібняки! Руки їй вони не пекли. Та й сумління не мучило, самі ж бо просять. Хоч деколи думала, скільки то могло б бути нових мешканців на вулицях міста, скільки б то ручок могли обнімати своїх мамусь і татусів, як тішили б на старості бабусь і дідусів. А її руки лишили їх найдорожчого – життя.
...Повільно в’їхала карета швидкої в двір лікарні. Кардіологічне відділення. Всі заметушилися, щоб врятувати п.Оксані життя. Жінка, добре знаючи, що недовго їй жити, все одно була рада, що ще живе. Хотіла жити. Вона повинна зробити ще щось важливе... Це вже розплата?
Пройшов місяць. В храм Успіння Божої Матері, опираючись на паличку, ввійшла літня жінка. Поклонилася, важко опустилася на коліна і почала молитися. Молилася довго і щиро, по її пригаслому обличчі текли сльози. То були сльози покаяння.
Підійшла до сповідальниці і готувалася до сповіді з такими думками: «Отче Небесний, згрішила я тяжко. Я, лікар, протягом багатьох років позбавляла життя ненароджених...» Довго плакала... І разом із сльозами стікав з душі тягар. Зі стогоном, надією, ледь чутно звучали слова: «Прости мене, Господи! Прости!..» А інші?

 
Ольга Когут, учениця 11-А кл. СЗШ І-ІІІ ст. смт.Жвирка, учасник гуртка «Юний журналіст» (Сокальський БУТ).

 
  
Мистецтво
 

Релігійна тематика у творчості європейських художників. Сикстинська мадонна

Рафаель. «Сикстинська Мадонна»
Рафаель. «Сикстинська Мадонна»
«Сикстинська Мадонна» написана італійським художником Рафаелем у 1516 році як олтарний образ монастирської церкви Сикста, тому і названа «Сиктинська». В 1754 році ікона була продана королеві Саксонії Августину III і перевезена в Дрезденську резиденцію. Ще до створення «Сикстинської Мадонни» Рафаелем було написано багато картин із зображенням Богородиці. Вони стали цінним надбанням визначних музеїв і галерей світу. Ікона «Сикстинська Мадонна» – найвизначніший твір геніального художника. Він створив найпрекрасніший образ Пресвятої Богородиці.
Марія – заступниця всіх християн – з’являється людям з Божественним Сином на руках. В Її погляді застигла скорбота: Вона знає, яка доля жде Її Єдинородного Сина. Лик маленького Ісуса сповнений тривоги. В його очах вбачається відблиск далеких страждань: Він принесе Себе в жертву за відкуплення людського роду. В картині немає ні землі, ні неба, відсутній звичний пейзаж. Вільний простір між фігурами заповнений хмарами. Фігура святого Сикста застигла в урочистім поклоні. З другої сторони схилила голову свята Варвара.
Святий Сикст прихилив коліно перед Марією. З правої сторони свята Варвара покірно опустила очі. Погляди дійових осіб картини направлені в різні боки, і лише Марія з маленьким Ісусом дивляться на нас.
Існують різні версії в тлумаченні ідейного замислу автора картини. Деякі мистецтвознавці вважають, що Марія на картині позбавлена ореолу святості: на голові немає корони, не одягнена в дорогоцінні шати. І, навпаки, на ній покривало і плащ із гладкої тканини, ноги босі, і здається, що це звичайна жінка, бо й дитину вона тримає так, як звичайно держать її селянки. Але цю босоногу жінку зустрічають, як Царицю – Владичицю небесну. Папа Сикст зняв перед нею тіару.
Інші дослідники вважають, що в цій урочистій Мадонні немає нічого земного: це божество втілено в людську форму. Оточена сонмом ангелів, стоячи на хмарах. Мадонна представляє світові свого Божественного Сина.
В нашій рубриці своїми розповідями ми торкнулися лише восьми найвідоміших творів мистецтва, в основу яких покладено релігійні сюжети. До кожного художнього твору, живописної картини чи настінної фрески подана коротка інформація з історії створення цього твору, його тлумачення художником і мистецтвознавцями.
Багато відомих висловів із Святого Письма стали популярними афоризмами і ними часто послуговуються політики і науковці у своїх публічних виступах. Деякі персонажі біблійних притч знаходять своїх прототипів у нашому сучасному житті. Не переводяться зрадники – Юди, братовбивці – Каїни. Ще сьогодні слідом за Ісусом сучасні закликають віддавати кесареві – кесареве, а Богові – Боже.

 
Петро Мавко, історик, м.Белз

 
  
Мистецтво
 

Кролевецькі рушники

Кролевець здавна вважається центром поліського ткацького мистецтва. Кролевецькі рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі. Ткацький промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601 р.). Видатні майстри другої половини ХVІІІ ст. виготовляли квітчасті килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Наприкінці ХІХ ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом. Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.

Кролевецькі рушники
Кролевецькі рушники
Історія залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників характерним є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.
Ремізно-човникове ткацтво пов’язане із введенням багаторемізного ткацького верстата, кількість ремізок доходила іноді до 12-16. Поширені у народі поетичні назви витканого: «кривульки», «віконця», «сосонки», «ялинка», «гречка», «борисівка» – відбивають поетичність народного мислення.
На давніх рушниках кролевецьких майстрів пломеніють стилізовані квіткові мотиви, восьмикінцеві розетки, медальйони «журавлі». Цвітуть «дерева життя», вазони з квітами. Улюбленими були малюнки так званих «свічників», з яких, мов полум’я, піднімаються вгору червоні квіти, збагачені творчою фантазією майстрів. Поширені були так звані «орляні» рушники із двоголовим орлом.
У наш час мистецтво Кролевця розквітає, набуває нових рис. Заслуга в оновленні традицій цього промислу належить художникові Івану Дударю. Багато років присвятив він пошукам і збиранню старовинних кролевецьких рушників. Вивчення джерел народної творчості, переосмислення їх сприяли народженню нових узорів.
Художники І. Дудар, О. Гавруш, а також талановиті народні майстрині застосовують різноманітні техніки, що дають змогу виконувати складні технічні завдання. Кролевецькі рушники набувають ознак тематичного панно, динамічних вертикальних композицій.
З особливою ретельністю орнаментувалися рушники, які мали не тільки утилітарне і декоративне, а й обрядове значення. У селянському житлі XIX – початку XX ст. та й нашого часу рушники розвішуються завжди на визначних місцях: над вікнами, в простінках, на покуті. Надзвичайна стійкість традиції їх використання у сімейному побуті (на рушник становили молодих, рушником їх пов’язували, ним сповивали немовля тощо) пояснюється побутуванням давніх релігійно-магічних уявлень (тоді рушники розвішували в священих гаях, на них, як на своєрідну ікону, наносили язичницькі зображення).
Орнаменти наносилися на рушники і шляхом вишивання. Мотиви квітучої рослини з птахами, окантованою в’юнкою гілкою, заповнювали полотнище полтавських рушників; у нескінченний ланцюжок поєднувалися ромби, квадрати, розетки на подольських та гуцульських рушниках. Вишивками прикрашали й інші декоративні тканини, а особливо одяг. Сорочки, запаски, безрукавки та інші зразки традиційного українського костюма гаптували на тих місцях, які найкраще впадали в око, ними також підкреслювався крій одягу. В давнину орнаментальне оздоблення одягу мало в першу чергу магічне значення: так, розміщення візерунків на рукавах сорочки було пов’язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці, з побажанням їй сили та вправності. Кількість вишитих виробів і характер їх оздоблення були ознакою соціальної належності людини, визначали її добробут, майновий стан.
У вишивці найкраще унаочнюється взаємозв’язок художніх ознак із технологією і матеріалом. Геометричні орнаменти виконувались техніками, пов’язаними з лічбою ниток: набируванням, низзю і занизуванням, лічильною гладдю, качалочкою тощо. Стрімкий біг по полотну рослинних орнаментів не зупиняли рушниковий і тамбурний шви. Рослинні орнаменти, вишиті полтавською двосторонньою гладдю, вільно стелилися по тканині. На початку XX ст. з’являються новації: поширюється хрестиковий шов, у вишивку разом із фабричними нитками проникає поліхромія, з’являються нові сюжети, зокрема жанрові сцени. І якщо барвиста орнаментика нових вишивок Південної чи Західної України мала переважно живописний характер, то старовинні полтавські та поліські вишивки, виконані лічильною гладдю, вирізуванням білими нитками по білому полотну, були неперевершеними зразками народної графіки.

 
*

 
  
Література
 

Повірити серцю

Того осіннього ранку я їхав у справах в обласний центр. Хмарилося, мрячило. Та в автобусі було затишно, неголосно грало радіо, пасажири дрімали. Спробував задрімати і я, та солодкий аромат збудив мою увагу. Озирнувся і побачив на колінах сусіда великий букет троянд. Одягнутий у чорну шкіряну курточку й вузенькі джинси, симпатичний кароокий юнак  був, як мені здалося, чимось стурбований.
З міркувань ввічливості я привітався з ним. Юнак подав мені руку. Хлопця звали Русланом. Помітивши мій зацікавлений погляд на букет, він зітхнув:
– На знак примирення везу. Проситиму прощення...
І Руслан розповів мені таку історію.
– Взагалі я у житті щасливчик. Доля завжди поблажливо ставилася до мене. Після неприємності неодмінно підносить якийсь дарунок. Сподіваюся, так буде й зараз...
Понад рік тому зустрів Марійку. Тоді я тільки-но повернувся з армії і дізнався, що моя дівчина зрадила. Довіряв, щиро кохав, а вона розтоптала мої почуття, швидко забула свої полум’яні клятви й обіцянки.
Розчарований, ображений, я довго тужив за невірною. У відчаї зв’язався з сумнівною компанією. Нові друзі любили хильнути, а напідпитку шукали пригод на свою голову. Ми гасали мотоциклами по району, бешкетували, шукали дівчат на одну ніч.
От тоді й зустрів я Марійку. Висока, струнка, з круглим милим личком, ледь кирпатеньким носиком. Зеленоока, чорноброва. Довге русяве волосся спадало їй на плечі і робило загадковою. «Королева краси», – сказав я собі.
Увечері, коли я вже був п’яний, то випадково побачив її на вулиці села. Однак наступного ранку згадав про неї. Під вечір скочив на мотоцикл і за лічені хвилини був у неї біля хати. Мати покликала її, Марійка вийшла. Постояли, порозмовляли, і я, дивуючись сам собі, пообіцяв, що приїду завтра. Свою обіцянку я виконав. Потім приїхав ще раз, ще. Не зчувся, як ми стали добрими друзями. Я боявся торкнутися її руки. Вона ніби заглянула мені в серце і зрозуміла, що, крім болю й розчарування, було в ньому потаємне бажання вирватися з болота розгулу, в яке я потрапив через свою дурну голову і з якого вже не міг вирватися самотужки. Була мрія зустріти ангела-хранителя.
Не знаю як, але Марійці вдалося стати для мене таким ангелом. Дівчина була серйозною й водночас веселою і товариською Якось непомітно вона розлучила мене з моїми дружками. Я наче заново народився на світ, відчув його істинні принади. Вона, зеленоока русявка, це зробила.
Минуло кілька місяців. Ми залишалися добрими друзями. І раптом я збагнув, що закохуюсь у Марійку. Почуття, про яке я вже й мріяти не смів, знову відвідало мене. Воно поселилося в моїм серці, перетворило його з пустелі на квітучий сад.
Мій стан зрозуміє той, хто закохувався. І – о радість! – Марійка відповіла мені взаємністю.
Щастя – прекрасна річ. Воно робить людину доброю і чистою. Проте так не буває, щоб щастя було суцільним сонячним днем. Неодмінно з’явиться хмаринка.
Наприкінці літа агрофірма, де я працював, послала мене на тиждень у сусідню область. Я поїхав неохоче. Не хотів розлучатися з коханою навіть на день. А коли повернувся, то почув від знайомих приголомшливу новину: під час моєї відсутності Марійка не нудьгувала, знайшла собі хлопця й непогано розважалася з ним.
Чому, чому я повірив у цей бруд? Мабуть, ще не вмерла в моїй душі, пам’яті образа за минулу зраду. А може кохання моє було настільки палким, що я підсвідомо боявся за нього. Як би там не було, а між нами відбулась бурхлива розмова. Я наговорив дівчині багато неприємних слів. Не хотів слухати її пояснень. Хряснувши дверима, пішов...
Тут як тут дружок об’явився. Випили. День, другий заливав горілкою горе. Коли отямився, взяв себе в руки. Побачив світ, ясний і чистий. Стояла золота осінь. А на душі в мене було похмуро й холодно. Кохання до Марійки виявилося надто сильним, щоб його можна було втопити в горілці. Образ дівчини ятрив душу, стискав до болю серце. Зрозумів, що не можу без неї. Відчував: я пробачу їй усе...
Отак у журбі за коханою промучився кілька днів. А вчора випадково дізнався, що все, що мені розповіли про Марійку, брехня. Хтось, мабуть, дуже хотів нас розлучити і пустив оту плітку, їду до неї, вибачусь...
Руслан замовк. Він думав про щось своє. А я замислився над його історією. Що не кажіть, а кохання знову явило нам свою всесильність. Воно врятувало хлопця від згуби. Аби ж то не зів’яло, як зірвана троянда...
Коли Руслан виходив, я йому трішки по-доброму позаздрив. У свій молодий вік він уже знає, що бувають у житті випадки, коли довіра важить більше, ніж усі докази й факти, разом узяті. Коли потрібно забути про всяку логіку й віддатися владі свого серця, яке ніколи не обманює...

 
Роман Олійник, с.Савчин, Сокальського р-ну

 
  
Молодіжний погляд
 

День чуйності, поваги й любові

День молоді
День молоді
Загальновідомо, що майже всі політичні партії України «переймаються» проблемами звичайного народу лише раз на чотири роки. Перед виборами. Коли задля голосів виборців щедро роздають направо й наліво неймовірну кількість найрізноманітніших обіцянок й запевнень у тому, що потреби пересічного громадянина для них найважливіше. Проте вибори минають і все клятвено обіцяне швиденько й безсовісно забувається на довгих чотири роки.
До цього всі звикли.
Цим станом речей у нас вже нікого особливо і не здивуєш.
Проте неабияким винятком з такого безперечно ганебного правила є Громадянська партія «Пора», яка дотримується даного слова й в міру своїх можливостей намагається допомагати простій людині в її нелегкому повсякденному житті. У цьому я наочно переконався в неділю 25 червня 2006 р. на Дні молоді. Не вірите в таке диво? Послухайте наступну історію.
Та перш, ніж розпочати свою розповідь про цей надзвичайно цікавий день, дозвольте розповісти дещо про себе. Я інвалід з дитинства у віці 32 років. Все своє свідоме (та і несвідоме життя теж) прожив у невеличкому тихому селі Савчин. Хто мешкав у такій глухій (як то кажуть, давно забутій Богом) сільській глибинці, як я, чудово знає всі її «принади» та особливості». Реальних розваг для душі і просто значимих подій, що трапляються за весь рік, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Тож коли одного теплого літнього вечора до мене прийшла sms-ка з пропозицією від Громадянської партії «Пора» взяти участь у спільному святкуванні Дня молоді, я був у надзвичайному захопленні. Радів, бо вже раз був на їхньому прекрасному «Святі любові» (воно було присвячене святому Валентину) і здогадувався, що хлопці та дівчата й на цей раз не обмануть моїх сподівань.
І ці надії справдились сповна. Сказати, що святкова зустріч вдалась на славу, значить нічого не сказати. Вона була надзвичайною, цікавою та змістовною. Десь під обід за мною заїхало авто, яке відвезло мене і моїх друзів-супроводжувачів у Сокаль. Тут на нас вже чекали два автобуси, в яких ми, інваліди, наші супроводжуючі та активісти ГП «Пора» відправилися на святковий пікнік.
Ліс, куди ми приїхали, зустрів нас привітним шелестом листя та дзвінким щебетом пташок. Погода в цей день видалася сонячною й доволі спекотною. Практично з першої хвилини кожен з неповносправних знайшов собі забаву для душі. Хтось грав у шахи, хтось ганяв м’яча, а хтось просто відпочивав, насолоджуючись надзвичайно мальовничими краєвидами. А поки інваліди розважалися на природі, волонтери підготували імпровізований стіл з різноманітними смачними наїдками.
Щедре частування пройшло в приємній товариській атмосфері. Навкруги панувала аура добра, чуйності, приязні й любові. Лунали веселі жарти та анекдоти, цікаві повчальні історії й душевні українській пісні. Окрім цього, за святковим столом всі ми отримали чудову можливість не лише познайомитися один з одним, але вдосталь поспілкуватися та завести нових друзів і приятелів.
По закінченні цього незабутнього пікніка наша дружна компанія повернулась в Сокаль. Тут деякі втомлені дорогою інваліди поспішили додому, а інші продовжили святкувати День молоді вже в місті. Я ж переповнений гарним настроєм та безліччю хороших вражень залишився на святкуванні, і тільки пізно ввечері на транспорті, наданому активістами партії «Пора», потрапив у рідне село.
Підводячи підсумки цієї акції, хотілося би зазначити: як би там не видавалося на перший погляд, та ми дуже потрібні одне одному. Нам, інвалідам, конче не вистачає уваги й підтримки здорових людей. А їм, мабуть, не завадила б дещиця нашої сила волі та твердість духу. Бо тільки в такому поєднанні доброти, чуйності та взаємоповаги народжується справжня культура – особистість людини. Вірю, що там у лісі, цю просту істину збагнули всі присутні.
І вже наприкінці своєї розповіді від імені всіх присутніх на зустрічі неповносправних хотів би щиро подякувати організаторам та меценатам такого чудового свята. Насамперед велике спасибі Анатолію та Оленці Покотюкам, а також іншим ентузіастам Сокальської РО ГП «Пора» за незгасаючу турботу й піклування про нас, інвалідів. Низький уклін підприємцям п.Ярославу Слободюку, п.Володимиру Ілечку, п.Григорію Казанівському та іншим за їх транспортну й фінансову підтримку цієї акції. Всі вони насправді варті поваги та шани нашого суспільства. Дай їм Бог здоров’я, вдачі та наснаги для наступних благодійних вчинків.

 
Роман Олійник, с.Савчин, Сокальський р-н, Львівська обл.

 
  
Дитяча рубрика "Золоте серце"
 

З історії свят

У кожного народу є свої звичаї, обряди, різні свята: осінні, зимові, весняні та літні. Одним з найбільших літніх свят є Зелені свята. Це свято з такою «барвистою» назвою має свою історію та свій початок. А було все так:
після того, як Ісус вознісся на небо, люди більше не могли Його бачити, не могли розмовляти з Ним. Але Ісус обіцяв, що пришле Утішителя, який буде з нами повіки, і виконав свою обіцянку. Це сталося на п’ятдесятий день після Пасхи. На згадку про цю радісну подію Церква встановила празник Зіслання Святого Духа. У народі цей празник називають Зеленими Святами. Люди прикрашають свої домівки та подвір’я зеленим галуззям, наприклад липою. І не дарма, адже зелений колір є кольором життя, а Святого Духа ми називаємо Господом животворящим і подателем життя.

 
Леся Керницька

 
  
Дитяча рубрика "Золоте серце"
 

*

У кожної людини є права : і у великих, і у маленьких. Є свято, присвячене захисту прав усіх діточок світу. Назва йому – Міжнародний день захисту дітей.
Першого червня в усьому світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Його запровадили тому, що не всі ще діти живуть щасливо. Одні страждають від голоду.
Другі – від війн, що точаться на їхній землі. Треті – від хвороб . Тисячі й тисячі з них не знають, що таке родинне тепло, мамина ласка. А як тяжко багатьом діткам доводиться працювати!

***

Літом всі дітки полюбляють гратися в садку. Це так весело і корисно.
Адже свіже повітря та рух – запорука здорового життя. Проте навіть у садку нас можуть спіткати маленькі неприємності. А точніше, вони спускаються на нас з дерев. Як ви здогадалися – це жучки, кліщі.
А що Порадить нам лікар
- Місце, де присмоктався кліщ, змащуємо олією, вазеліном, гліцерином або насиченим розчином солі, але так, щоб кліщ був повністю покритий. Без доступу повітря хвилин через 15 кліщ починає задихатись і вилазити.
- У цей момент захоплюємо його пінцетом або пальцями, обгорнутими бинтом, обережно розхитуємо і витягуємо зі шкіри.
- Після цього рану обробляємо йодом або спиртом.
Щоб уникнути цієї  неприємності запам’ятай кілька правил:
- йдучи до лісу, не забувай головний убір;
- защіпай ґудзики на манжетах та комірі;
- одягайся в світле (щоб легше було помітити кліща) і на довгий рукав;
- штани обов’язково заправляй у шкарпетки;
- кожних дві години ретельно оглядай себе і друзів, чи немає непроханих гостей.

Усі ці поради допоможуть тобі уникнути небажаної зустрічі з кліщем, і прогулянка буде чудовою, як і планувалося на початку.

 
Леся Керницька

 
  
Дитяча рубрика "Золоте серце"
 

Цікавинки Божого світу

А чи знаєте ви, дітки, як називається другий місяць літа ?
Правильно, липень. Усе зрозуміло – липи цвітуть, тому й липень. А чи знаєш ти, що в цього місяця були й інші назви, наприклад – сінокіс, білень, грозовик. Ці народні назви  були пов’язані з природними явищами та побутом людей.
Так, скажімо, назви «косень», і « сінокіс» виникли тому, що якраз у липні наставав час косити соковиту траву і готувати сіно на зиму. Назва «білень» походить від білого липового цвіту, яким вкриті всі дороги та подвір’я. А назва «громовик» з’явилася через те, що цієї пори частенько бувають грози з громами та блискавками.
Чому ж люди шанують липу, що навіть місяць назвали на її честь?
У нектарі липового цвіту багато глюкози, тому його так полюбляють бджоли. Не секрет, що липа займає одне з перших місць серед рослин-медоносів. Учені дослідили, що 100 квіточок липи за період свого цвітіння виділяють приблизно 250 міліграм цукру. Та це ще не мед. Медок бджоли «виготовляють» з нектару.
А як чудово пахне липовий цвіт! Гадаю, тобі не раз випадала нагода насолоджуватися липовим чаєм. Він не лише смачний, але й корисний. Сухий липовий цвіт з давніх-давен використовують під час застуди. Він сприяє зниженню температури, знімає подразнення горла і добре його дезинфікує.
До речі, в Києві росте одна липа, вік якої встановити важко, але вчені припускають, що дерево міг посадити святий Теодосій Печерський на могилі своєї матері. А це було майже 1000 років тому.
З липою пов’язують ще одне значення слова. Здогадуєшся, про що я? Наприклад, липова оцінка, липовий документ, липові гроші… Чому ж саме липові, а не букові чи березові? Виявляється, що колись також були «спеціалісти», які підробляли державні документи. Фальшиві гербові печатки найчастіше вирізали з липи, бо це дерево дуже м’яке, і на ньому найлегше було відтворити потрібну форму й малюнок. Отож, усе почалося з липових печаток. Вони насправді були липові, та все одно – фальшиві.

 
Леся Керницька

 
  
Здоров`я
 

Нетрадиційне лікування китайською, індійською та західною медициною

здорове тiло – здоровий дух

Істинний зміст життя людина може усвідомити лише при повному здоров’ї тіла і спокійній душі. Бажання кожної людини спрямовані до здорового, вільного від хвороб життя. Саме це бажання стимулювало розвиток лікарського мистецтва як на Заході, так і на Сході, будучи частиною історії людської культури.
Су-Джок акупунктура – це синтез методів лікування, які є віковим нагромадженням на основі фундаментальних заходів, знань китайської, індійської та західної медицини.
Су-Джок в перекладі з корейської означає «кисть-стопа», тобто Су-Джок терапія – це метод лікування захворювань шляхом стимуляції точок виключно кисті, стопи. Стимулювати точки можна не тільки голками, але й масажем, зернятком рослини, спецальними масажними кільцями, магнітними зірочками.
Якщо уважно подивитися на нашу руку, розвернувши на 180О, то побачимо, що кисть руки в деякій мірі, нагадує наше тіло. У людини, умовно поділивши, можна виділити 5 виступаючих частин: голова, дві руки, дві ноги. Так само 5 пальців мають наші кисті і стопи. Саме на основі цієї подібності професор Пак Джи Бу із Кореї сформулював методику, яка дозволяє швидко і точно лікувати захворювання, знімати біль, оздоровлювати організм без побічної дії і протипоказань для застосування.
Древні цілителі були впевнені, що природа створила наші органи не для хвороби і лікування, а для життя. Але людина хворіє, хвороби зумовлюються умовами праці, станом навколишнього середовища.
Однією з особливостей людського організму є наявність так званих систем відповідності, тобто ділянок тіла, які відображають його анатомічну будову у зменшеному вигляді. Не випадково ці мікросистеми відповідності знаходяться на тих ділянках тіла, які найбільше стимулюються в процесі природних рухів (язик, райдужна оболонка ока, вуха, кисті, стопи і т.д.). Тіло і його системи відповідності перебувають у постійній взаємодії. Захворювання відображається в точці, яка відповідає ураженому органу або частині тіла, а стимуляція цієї точки дає швидкий вплив на цей орган. Ця система «дистанційного» управління організмом дає можливість підтримувати здоров’я звичним шляхом.

-
-
Напевно, кожен з нас хоча би раз у житті відчував зубний біль. Такий біль можна зняти до відвідування стоматолога за методом професора Пака. Прикладіть великий палець руки до схематичного малюнка. Знайдіть на малюнку сторону, з якої відчуваєте біль. Прощупайте тупим негострим предметом (наприклад, голівкою сірника) кілька точок, які знаходяться 1 мм від нігтя. Дія на найбільш больову точку допоможе зняти його. Помасуйте її кілька разів шляхом натискування – і болю як не бувало, можна сміливіше йти до стоматолога. Хто страждає парадонтозом, нехай проводить масаж всіх точок навколо нігтя, це покращить кровопостачання ясен, зменшить їхню подразливість.
При головних болях, мігрені больові точки будуть в області І фаланги великого пальця. Найчастіше біль дошкуляє в лобній ділянці голови або у скронях. У такому випадку знайдіть точки на подушці великого пальця (лобна ділянка), а також близько 3 мм від нігтя– це скронева ділянка. Методика масажу точок така сама: берете негострий предмет, заокруглений на кінці і кілька хвилин сильно натискуєте на больову точку – біль зменшиться або зникне зовсім. Можна проводити 3-4 сеанси масажу в день, якщо біль через деякий час хоч трохи повернувся. В процесі лікування може виникнути нове джерело болю, біль, який до лікування був меншим, тепер виступає на перший план. У такому випадку пошукайте точки поряд і помасажуйте їх.
У випадку, коли захворювання хронічне або задавнене і вже виникли певні органічні зміни, краще звернутися до спеціаліста.
В Україні з давніх-давен усіх дітей захоплює гра «Сорока-Ворона»: діти на пальцях показують, що ж ця Сорока робила. Уважно розглядаючи свої пальчики, щупаючи їх, дітки проводять і певну профілактику, корисну для здоров’я. Також діти до року люблять «пожувати» свій великий пальчик, а деколи і кисть руки. Очевидно, це все має древнє, підсвідоме прагнення людини до здоров’я, яке закладене в нас Творцем Всесвіту. Важливо наголосити, що застосування системи відповідності, масажу больових точок на кисті чи стопі не тільки не викликає побічних явищ, але і сприяє оздоровленню людського організму. У випадку неправильного застосування методу, він може бути просто неефективним.

 
Оксана Мазурик, спеціаліст з фізичної реабілітації та гірудотерапії, член Міжнародної асоціації Су-Джок акупунктури

 
  
Психологiчний аспект
 

Психологія виховання неординарної особистості

4. Сила уяви про себе

З роками приходить досвід і мудрість, тому наше життя не повинно ставати менш приємним лише тому, що ми прожили ще один рік.
Людина є такою, якою про себе думає. Старою людину робить не вік, а її розум. Одна з важливих причин того, що люди не задоволені своїм життям, полягає в тому, що вони не задоволені собою. Це може здатись неймовірним, але багато людей зовсім не схожі на себе. В них багато комплексів. Іноді ці комплекси пов’язані з розумовими здібностями, іноді люди вважають, що у них є недоліки в характері, фізичні вади. Але, незалежно від причин, коли ви не задоволені собою, то як ви можете бути задоволені своїм життям? Звідки ж виникають всі ці комплекси? – Із життєвого досвіду. Як правило, вони з’являються ще в дитинстві. Одна нещаслива людина сказала: «В дитинстві я перейняв у батька звороти мови, пози, міркування..., а в матері – презирство до батька!»
Наша уява про себе починає формуватись ще в ранньому дитинстві. Ми ще не знаємо, хто ми і що ми, якими нам слід бути і вчимося цьому в оточення, в старших, у тих, хто мудріший, хто любить нас. Коли дитина приходить зі школи з поганою оцінкою, вона думає: «Чому я вчусь так погано? Можливо, тому, що занадто багато дивлюсь телевізор, чи не занадто посидюча. Можливо, я нерозумна, а може просто лінива». Вона показує щоденник комусь із батьків і після ознайомлення з оцінками і зауваженнями, зробленими вчителями, вони стають дратівливими і гнівно констатують: «Дитино, вся справа в тому, що ти зовсім не стараєшся, ти лінива і дурна». Тепер у дитини немає жодних сумнівів щодо себе – вона знає, що лінива і дурна і несе це через своє життя. Кожен раз, коли перед нею виникає важке завдання, вона говорить собі: «Я не здолаю це, тому що я лінива і дурна». Тому дитина уникає труднощів, вважає себе нижче інших і жалкує, що народилася собою. І все ж можливо позбутись своїх комплексів. Перш за все – поставити собі найважливіше питання, яке тільки можливо придумати: «Хто я такий?» Відповідь на нього допоможе нам оцінити, наскільки ми унікальні. Наступне питання: «Що моя уява каже про мене?» Потім слід подумати: «Чому я так впевнений в тому, що це правда?» Чи причиною цього є слова, дії інших людей, чи ви переконались, що це дійсно факт?» Частіш за все ми позичаємо свою уяву про себе від інших людей. Оточення є для нас чимось подібним до психологічних дзеркал. А чи вдавалось нам коли-небудь бачити, як ми виглядаємо психологічно? Хоч і існують дзеркала, що відображають наш фізичний образ, немає таких, які показували б нам, як ми виглядаємо з психологічної точки зору. Замість цього ми орієнтуємося на реакцію оточення і на їх основі визначаємо, які ми всередині. Коли люди називають вас егоїстичними, ви вірите у власний егоїзм. Коли хтось назве вас дурнем, ви можете повірити і в це. Так, люди є для нас дзеркалами, але вони – криві дзеркала, їм властиві упередження, які викривляють їх уяву про нас. Найбільша помилка, яку можна зробити в житті, полягає в тому, щоб створити свій образ на основі міркувань інших. Коли батьки чи вчителі говорять дитині: «Ти дійсно неслухняна» чи «Який ти егоїст, лінивий чи дурень»– вони створюють у неї негативну і неправдиву уяву про себе. Дитина могла зробити чи сказати щось таке, що можна вважати вередуванням, егоїзмом, лінощами чи дурістю, але це стосується поведінки дитини, а не її самої. Відмінність дуже тонка, але важлива. Існує велика різниця між словами: «Ти поганий хлопець!» і «Як не гарно розбивати вазу».
Часто ототожнюють поведінку людини із самою людиною, і в результаті в нас виникають негативні уявлення про себе, які зовсім не обов’язково є справедливими, і все ж зберігаються на все життя. Але як позбутися комплексів відносно себе, коли вони вже існують?
Вміння визначити джерело таких уявлень є першим кроком. Іноді для вирішення проблеми достатньо лише її усвідомити. Однак, існують уявлення, які вкоренилися в нашій душі так глибоко, що їх знищення потребує чогось більшого, ніж усвідомлення їх походження. У таких випадках одним із методів є аффірмації чи позитивні твердження. Це фраза, яку ми говоримо самі собі або вголос, або подумки.
Позитивним твердженням будуть, наприклад, слова: «Я – любляча, розумна, унікальна, людська істота.» Щоб керувати своїм життям, необхідно мати владу над своїми переконаннями, і використання аффірмацій є одним із способів досягти цього. Бажано повторювати аффірмацію з почуттям, так, ніби ви щиро вірите в це. Не варто вимовляти її, відволікаючись, монотонним голосом. Повторювати таке твердження потрібно хоча б тричі на день.
Інший метод, який допомагає змінити уяву про себе, полягає в тому, щоб поводитися «ніби». Наприклад, коли ви думаєте, що вам не вистачає впевненості в собі, дійте так, ніби ви не сумніваєтесь в своїх силах. Найнеймовірніше відбувається саме тоді, коли ви починаєте поводитися так, ніби ви гарна, впевнена в собі і щаслива людина. Тоді ви і починаєте відчувати себе симпатичною, впевненою в собі і щасливою.
Ще одним засобом удосконалення уявлень про себе є пошук в собі того, що нам подобається, чи що нам добре вдається. Тому потрібно задавати собі позитивні запитання і отримувати на них позитивні відповіді. Існує багато прекрасних запитань, що змінюють наше ставлення до себе: «Які мої сильні якості?», «Що мені приємно виконувати?», «В якій діяльності я можу досягнути суттєвих успіхів?»
Коли все це звести до однієї фрази, то звучатиме вона так: «Для критики не потрібні ні талант, ні великий розум, ні сильний характер. Тільки Бог здатен створити квітку, але будь-яка нерозумна дитина може відірвати у неї пелюстки!»
Коли люди налаштовані вороже чи грубо, коли вони висловлюють жорстокі та злі думки, то слова є відображенням їх власної неспокійної душі, але не вашої. Тому не слухайте нікого, хто пробує пояснити вам, ким І чим ви є, зрозуміло, за винятком тих випадків, коли це позитивні думки. Найвище, чого людина може досягнути в житті– це пізнати самого себе, тільки тоді вона стає абсолютно вільною – вільною від обмежень і правил, які хотіли б нав’язати їй інші, мати можливість жити так, як їй хотілось би жити... і бути щасливою.

 
*

 
  
Психологiчний аспект
 

«Гаррі Поттер, як руйнівник дитячої підсвідомості»

Майже кожна дитина знає про пригоди Гаррі Поттера і колекціонує покемонів. Ця манія захопила дитячу свідомість і нерідко примушує робити те, чого виправити вже не можливо. Далеко не всі батьки розуміють всю серйозність ситуації, вони вважають, що «казка» чи картинка на папері не завдасть шкоди їхній дитині. Ця «казкова манія» стала причиною смерті чотирнадцятирічного хлопця. На місці самогубства була знайдена прощальна записка, де хлопець згадує про Аш. Хто чи що таке Аш? Аш, як і Гаррі Поттер, – витвір масової культури. Аш – один із групи дітей, котрий має владу над покемонами. Він не має магічної сили, як Гаррі Поттера, але мета у них одна – знищити зло. Все було б добре, якби за цією «благородною» метою під назвою «врятувати світ» не приховувався окультизм, егоїзм і найголовніше – жага помсти. У Гаррі Поттера – за смерть батька, у покемонів– боротьба за першість. В обох вищевказаних випадках пропагується стимул «хто сильніший, той і виживає». Наслідуючи такі ідеї діти починають негативно сприймати світ. Вони стають жорстокими і, як казкові герої, хочуть стати повелителями Всесвіту. У них розвивається так зване «викривлене» уявлення про світ і життя  загалом. Герой Гаррі Поттер велику увагу приділяє грошам. А коли «учні» роблять шкоду вчителям, то замість совісті у них просинається гордість. То чого ж можуть навчити ці «казочки»? Про що думають автори видань та режисери? Вони в усьому бачать лише заробіток. Як відомо, Папа Римський Бенедикт XVI, ще будучи кардиналом висловив своє ставлення до історії про маленького чарівника в листі німецькій письменниці Габріеллі Кюбі, яка написала книгу «Гаррі Поттер – добро чи зло?» Папа нагадував у своєму листі про те, що діти не повинні читати Гаррі Поттера, доки не засвоять християнських ідей, бо інакше, як сказав Папа, міфологія зруйнує у їхніх душах християнські та моральні цінності. Тільки подумайте, кому з таких «потерських і покемонських ідей» будуть потрібні Десять Заповідей? Напевно, що нікому. Вже тепер, заборонивши «Гаррі Понтера», Папа Римський налаштував проти себе дітей усього світу, але таким чином, він старається врятувати християнські та моральні засади у молодому поколінні.

 
Підготувала Уляна Гаврилко

 
  
свiт таємниць
 

Що було раніше: курка чи яйце? Схоже, загадку розгадано

-
-
Що було раніше: курка чи яйце? Це питання протягом століть не давало спокою як академікам, так і простим смертним. І от, здається, відповідь на нього отримана.
Генетик, філософ і птахівник, об’єднавши зусилля, дійшли до висновку, що раніше було яйце.
Докази, якщо говорити простою мовою, зводяться до того факту, що генетичний матеріал за час життя тварини не змінюється. А отже, перший птах, який став тим, що ми називаємо куркою (це, напевно, відбулося ще в доісторичні часи), повинен був з’явитися у вигляді ембріона усередині яйця.
Професор Джон Брукфілд, експерт з еволюційної генетики з університету англійського міста Ноттінгем, пояснює, що в живого організму, який знаходиться усередині яєчної шкарлупи, повинна була бути та сама ДНК, що і в курки, яка з цього організму виросла.
«Таким чином, першою живою істотою, яку ми можемо безумовно назвати представником цього виду, було саме це перше яйце, – говорить учений. – Тому я роблю висновок: яйце було раніше».
Такого ж висновку дійшов і інший учений, професор Девід Папіно з лондонського Кінгз-Колледжа, який спеціалізується на філософії наук. Перша курка, говорить він, вилупилася з яйця, а цього досить, щоб зрозуміти: яйце було раніше.
А коли в запалі суперечки люди говорять, що це яйце було мутантом, і знесли його птахи, які не були курми, – це, на думку вченого, лише заплутує ситуацію.
«Я так скажу: якщо усередині яйця знаходиться курча, виходить, це куряче яйце, – говорить професор Папіно. – Якщо кенгуру знесе яйце, з якого виведеться страус, значить це точно буде страусине яйце, а не кенгурине».
З двома професорами згодний і Чарльз Боурнз, фермер-птахівник і голова організації «Кури Великобританії».
«Яйця були задовго до того, як з’явилися перші кури, – говорить він. – Звичайно, ці яйця могли і не бути курячими– у тому сенсі, що ми вкладаємо в це поняття сьогодні, – але вони однаково були яйцями».
Цікаво при цьому відзначити, що дебати, результат яких може стати великим полегшенням для людей, родичі яких люблять сперечатися до нескінченності, були організовані студією Disney з метою реклами виходу на DVD недавно знятого анімаційного фільму «Курча Ціпа».

 
ВВС

 
  
свiт таємниць
 

Математики розкрили таємниці генеологічного дерева людства

Американські вчені створили математичну модель генеалогічного дерева людства.
Кожна людина з 6,5-мільярдного населення планети має спільного з всіма предка, який, можливо, жив у часи правління єгипетського фараона Тутанхамона або навіть у часи Ісуса Христа.
До таких висновків прийшов доктор Стів Олсон, автор книги «Картографія історії людства», у якій він простежує історію виду homo sapiens з моменту його виникнення в Африці більше 100 тис. років тому.
Д-р Олсон у співробітництві зі своїм колегою з Єльського університету статистиком Джозефом Чангом і програмістом Дугласом Родом створили математичну модель генеологічного дерева людства.
Якщо ця модель вірна, тоді всі ми маємо спільних предків незалежно від кольору шкіри і віросповідання. Прості математичні розрахунки показують, що таке можливо.
Кожна людина має двох батьків, дві бабусі і двох дідусів, чотири прабаби і четверо прадідів. Якщо продовжити ці підрахунки, до XV століття в кожної людини набереться мільйон предків, до XIII-ого – мільярд, а до IX-ого століття це число вже перевищить трильйон.
Але з іншого боку кожна людина сьогодні не могла мати трильйон предків, які жили у IX сторіччі, оскільки навіть у XII столітті населення планети не перевищувало 200 млн чоловік. Отже, якісь предки просто зобов’язані бути спільними.
Якщо заглибитися ще далі в минуле, число потенційних предків буде зменшуватися, а віхи генеалогічного дерева – звужуватися.
У якійсь тимчасовій точці повинна спостерігатися наступна цікава ситуація: кожна людина, яка жила у той час, або є предком усіх 6,5 мільярдів людей, які живуть сьогодні, або його рід зник цілком, не залишивши нащадків.
Для визначення цієї ключової точки розщеплення генеалогічного дерева вчені розробили спеціальну комп’ютерну модель, у якій час появи спільних предків істотно залежить від ступеня міграції населення.
З огляду на всі доступні історичні, антропологічні й археологічні дані, вчені зробили припущення, що близько 20% людей переміщалося в межах країни між містами і селами і тільки 0,25% всього населення світу переміщалося в межах країн і континентів.
При цьому дуже невеликому рівні міграції найближчий спільний предок людства міг жити приблизно в 5000 році до н.е. Приймаючи більш високий, але все-таки цілком реалістичний рівень міграції, вчені одержали значно більш близьку дату: 1-й рік нашої ери.

 
Кореспондент.net

 
  
свiт таємниць
 

Лондон і Нью-Йорк можуть бути затоплені до кінця століття

Десятки міст світу, включаючи Лондон і Нью-Йорк, можуть бути затоплені до кінця століття, говориться в дослідженні, за результатами якого виходить, що при глобальному потеплінні рівень моря буде підвищуватися швидше, ніж думали раніше.
Перша робота, де комп’ютерні моделі підвищення температур поєднуються з фактичними даними про клімат далекого минулого, продемонструвала, що рівень моря може піднятися на 20 футів (6 метрів) до 2100 року, створивши загрозу для мільйонів людей.
Причиною загрози є танучі льоди Гренландії й Антарктики, які, як вважають автори дослідження, звільнять великі обсяги води швидше, ніж показували колишні моделі. Аналіз подій, що відбувалися 116-129 тисяч років тому, коли в Арктиці востаннє потеплішало до температур, які прогнозуються на 2100 рік, показує, що можливе є значне підвищення рівня моря.
Хоча льоди Гренландії, за прогнозами, почнуть танути, коли літні температури в Арктиці піднімуться на 3-5 градусів, більшість моделей дає підстави вважати, що льоди Антарктики будуть стабільнішими.
Однак історичні дані показують, що востаннє, коли в Гренландії так потеплішало, підвищення рівня моря через талу воду дестабілізувало антарктичний лід, що призвело до такого підвищення, яке неможливо приписати тільки арктичному льоду.
Це означає, що моделі підвищення рівня моря, прогнозуючи підвищення близько трьох футів до 2100 року, можливо, недооцінюють кінцевий результат, який може скласти до 20 футів.
Такий розвиток подій поставить під загрозу Лондон, Нью-Йорк, Бомбей і Токіо. Затопленими виявляться значні частини Нідерландів, Бангладеш і Флориди, а менше підвищення затопить деякі острови Тихого океану і Новий Орлеан.
«Хоча наша робота зосереджена на полярних зонах, наслідки будуть глобальними,– заявила Бетте Отто-Бліснер з американського Національного центру вивчення атмосфери, яка керувала дослідженням. – Ці льодові покриви танули і раніше, і рівень моря піднімався. Для цього знадобилося не набагато більше тепла, ніж у нинішніх умовах».
Її колега, Джонатан Оверпек з Університету Арізони, сказав: «Ці результати розкривають нам очі. Минулого разу, коли в Арктиці було значно тепліше, ніж у наші дні, гренландські льоди розтанули, піднявши рівень моря на 6-10 футів (2-3 метри). На відміну від того, що думали раніше, дослідження дає підстави думати, що антарктичні льоди теж розтанули, додавши ще 6-10 футів».
Висновки, які опублікував журнал Science, отримані в ході дослідження, де для реконструкції клімату в останньому проміжку між льодовиковими періодами використовувалася інформація про коралові рифи, льодові керни й інші дані про природу. У період між 129 тис. і 116 тис. років тому температури в Арктиці підвищилися на три-п’ять градусів у порівнянні з нинішнім рівнем; саме таке підвищення прогнозують на кінець століття.
Учені виявили, що тала вода з Гренландії підняла рівень моря на 11 футів, але дані про корали показали, що глобальне підвищення досягло 13-20 футів. Оверпек заявив, що найбільш ймовірним поясненням є танення антарктичних льодів. Коли рівень моря піднявся, збільшилась імовірність руйнування плавучих льодових шельфів біля узбережжя континенту. Це, у свою чергу, дозволило льодовикам скидати в море більше льоду із самого континенту.
Він сказав, що сьогодні це викликає найбільші побоювання, тому що основа льодового покриву Західної Антарктики знаходиться нижче рівня моря, що дозволить льоду легко піти в море.
Кілька недавніх досліджень показали, що гренландський льодовий покрив, який містить достатньо води щоб підняти рівень моря на 23 фути, і покрив західної Антарктики, де води досить для підняття ще на 20 футів, стають тоншими. Думають, що для їх повного танення знадобиться кілька століть, але значну кількість води вони можуть викинути до 2100 року.
Оверпек заявив, що результати свідчать про актуальність заходів для обмеження емісій парникових газів, які сприяють глобальному потеплінню.

 
The Times

 
  
цiкавинки
 

Виявлено країну із найстарішим населенням

Жителі Японії стали найстарішими у світі, вперше обігнавши за середнім віком громадян Італії.
За опублікованими у п’ятницю, 30 червня, даними міністерства з адміністративних справ, частка громадян, старших за 65 років, у японському суспільстві в минулому році досягла 21%, в Італії цей показник дорівнює 20%.
З 127,76 мільйона японців літні люди складають 26,82 мільйони осіб – на 3,7% більше, ніж у 2000 році, коли проводився попередній підрахунок.
Старіння японського суспільства відзначено у всіх 47 префектурах. Районом, де частка пенсіонерів найбільша, стала префектура Акіта на півночі острова Хонсю – 28,1%. Найменше старих живе в сусідній з Токіо префектурі Сайтама– 16,9%.
При цьому демографи зафіксували збільшення числа самотніх людей – чоловіків і жінок в однаковій мірі – у всіх вікових групах від 20 до 64 років.
За словами фахівців, настільки істотна зміна структури японського суспільства ставить уряд перед необхідністю радикально реформувати пенсійну систему і програму медичного страхування. Нинішня система заснована на відрахуваннях від доходів працездатного покоління. У багатьох вона не викликає довіри, і люди часто відмовляються платити внески.

 
Кореспондент.net

 
  
цiкавинки
 

Майбутнє без бананів

-
-
Їжте банани, поки вони є. Найбільш популярний у світі фрукт і четверта за важливістю харчова культура знаходиться в небезпеці. Генетичний прабатько банана – дикий банан, а також традиційні сорти, вирощувані в Індії, можливо, незабаром будуть стерті з обличчя Землі.
Практично всі банани, які продаються у світі, належать зараз до одного сорту – Cavendish, який генетичним корінням іде в Індію. Три роки тому New Scientist розповів, що сорту Cavendish загрожують пандемії захворювань, наприклад зараження грибком «чорна сигатока». Головна надія на виживання Cavendish – виведення нових гібридів, стійких до грибка, однак це завдання складне і потребує часу, тому що безнасінний сучасний фрукт доводиться розмножувати черешками
Зараз Продовольча і сільськогосподарська програма ООН попереджає, що різновиди дикого банана швидко зникають, тому що знищуються індійські ліси, але також зникають і багато традиційних фермерських сортів. Для порятунку генофонду бананів можуть знадобитися глобальні зусилля.
– По суті, багато генів, які могли б врятувати Cavendish, імовірно, уже втрачені, – говорить Небамбі Луталадіо, фахівець з рослин у штаб-квартирі Продовольчої і сільськогосподарської програми ООН. – Один з різновидів, що містить гени, стійкі до «чорної сигатоки», існує в єдиному екземплярі в ботанічному саду Калькутти!

 
New Scientist

 
  
цiкавинки
 

Отруту скорпіона використовують як ліки від раку мозку

Американські вчені запропонували новий засіб для лікування раку мозку – отрута скорпіона, поєднана з радіоактивним ізотопом йоду.
До створення незвичайного препарату фахівців Трансмолекулярної корпорації в Массачусетсі підштовхнула унікальна властивість одного з білків, який входять до складу отрути жовтого ізраїльського скорпіона. З’ясувалося, що білок має здатність пов’язуватися з клітинами гліоми – найбільш розповсюдженого різновиду раку мозку.
Цю властивість скорпіонячої отрути вчені використовували для того, щоб дістати радіоактивну речовину, згубну для клітин ракової пухлини. З цією метою був синтезований препарат TM-601 – штучний протеїн отрути скорпіона, до якого приєднали радіоактивний ізотоп – йод-131.
ТМ-601 вводиться в кровообіг пацієнта шляхом ін’єкції, причому процедуру можна проводити в амбулаторних умовах. З кров’ю препарат попадає в мозок, де прикріплюється до клітин гліоми. Після цього відбувається вивільнення радіоактивного йоду – «убивці» ракових кліток.
Перші іспити ТМ-601, проведені на добровольцях, виявилися успішними – препарат розсмоктував пухлину і збільшував тривалість життя хворих, свідчать досліди. За їх словами, препарат виявився досить безпечним: радіаційне навантаження, отримане хворими при його застосуванні, виявилося нижче, ніж при використанні звичайної променевої терапії. Крім того, ТМ-601 цілком виводився з організму сечею.
В даний час у США продовжують випробовування нового засобу, у яких беруть участь 54 пацієнти. У випадку успіху, новий метод лікування ввійде в арсенал засобів для боротьби з однієї із найагресивніших форм ракової пухлини.
Доповідь про результати дослідження буде представлена на щорічних зборах Організації захисту від іонізуючих випромінювань в американському місті Провіденс (штат Род-Айленд).

 
Кореспондент.net

 
  
Сокаль - наше місто
 

Звернення депутатів ІІІ позачергової сесії Сокальської міської ради V демократичного скликання до Президента України та мешканців м.Сокаль

Ми, депутати Сокальської міської ради, висловлюємо стурбованість і несприйняття ситуації, яка склалася у Верховній Раді та в Україні в цілому. Прийшовши у парламент завдяки підтримці громадян, які були учасниками або симпатизували Помаранчевій революції, Олександр Мороз заради особистої кар’єри зрадив надії і сподівання своїх виборців і партнерів по Коаліційній угоді і взяв участь у створенні так званої «антикризової парламентської більшості».
Ми сподівалися, що багатомісячна праця над Коаліційною угодою помаранчевих сил закладе надійний фундамент для розбудови та розквіту України. А насправді, грубо порушивши Конституцію та Регламент, який має силу Закону, у парламенті було утворено коаліцію у складі СПУ, КПУ і Партії регіонів, які вже були при владі, і народ знає їх антиукраїнську, антидемократичну сутність.
Ідеї двомовності, відмова від вступу в європейські структури не зможе об’єднати Україну, а приведе до реваншу антиукраїнських сил. Така більшість у парламенті, а також уряд, який очолить Віктор Янукович, відкине Україну на багато років назад, принесе загрозу безпеці України, її територіальної цілісності, погіршить політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні.
Вимагаємо від Президента України, гаранта Конституції, негайно вжити заходів для збереження незалежності держави, її територіальної цілісності та демократії, а саме:
1. Привести до присяги суддів Конституційного суду.
2. Скасувати Конституційну реформу, яка була прийнята з порушенням процедури і не відповідає сучасному стану українського суспільства.
3. Достроково припинити повноваження Верховної Ради та оголосити про проведення нових парламентських виборів. Проведення дострокових парламентських виборів можливе і необхідне при умові об’єднання всіх демократичних, проукраїнських сил, створення спільного виборчого блоку.
4. Проявити твердість, взяти на себе всю повноту відповідальності, виконати свої обов’язки, передбачені Конституцією, та вжити негайних заходів для збереження Української державності. Підтримати національні проукраїнські сили, стати гарантом і каталізатором швидкого проведення в Україні всього комплексу реформ.
Ситуація, яка склалася в Україні, не повинна привести до розколу, апатії і зневіри, стати хорошим уроком для всіх демократичних, проукраїнських сил, бо їх роз’єднаність і навіть ворожість може привести до трагічних наслідків для розвитку України.
Закликаємо всіх, кому дорога Україна, відкинути власні або корпоративні інтереси, об’єднатися навколо Президента України і не допустити реваншу комуно-соціалістів, сепаратистів та кримінальних елементів.
Дотримуючись Конституції та Законів України, зробимо все, щоб захистити Українську державність, суверенітет та національну гідність нашого народу.

13.07.2006 року   м.Сокаль Львівської області

 
-

 
  
Сокаль - наше місто
 

Нарешті визначено стратегію відключення від центральної системи теплопостачання

Нарада з питань відключення населення Сокаля від центральної системи теплопостачання та встановлення автономного опалення відбулась 21 липня 2006 р. у міській раді. До участі в ній були запрошені комунальні служби Сокаля, управління експлуатації газового господарства, представники проектних інституцій регіону, керівництво РДА та ЗМІ. Проводив нараду міський голова Петро Савчук. На порядку денному питання спрощення процедури отримання технічної документації на встановлення автономної системи та відповідно можливості від’єднатися від центрального опалення. Проблема полягала у затвердженні уже готових проектів. Мешканці багатоповерхівок, які пройшли усі необхідні процедури, заплатили кошти – і немалі – вже другий місяць не можуть погодити відповідні проекти в «Сокальтеплокомуненерго» через певні технічні моменти, скажімо: відсутність розрахунку навантаження на систему опалення в разі відключення споживача від центральної тепломережі та інше. Ці питання заводили сокальчан в глухий кут, що неодмінно сходився на діях міської ради і виконкому. Претензій було чимало, мешканці міста з відповідними документами оббивали пороги комунальних служб, проектних інститутів, як до останньої інстанції почали звертатися до керівництва міста. В цілому ж засідання у міській раді було конструктивним – про вихід з ситуації висловились керівники КП «Сокальтеплокомуненерго» Володимир Кіпень, «Сокальжитлокомунсервісу» Богдан Леськів, районного УЕГГ Павло Савчук, представник проектантів з Червонограда Віталій Кушик, свою думку про можливості подолання проблеми висловив заступник голови РДА Володимир Слободян. Він запропонував відновити роботу комісії з питань відключення від тепломережі і встановлення індивідуального опалення, проводити за потребою її засідання навіть щодня, але розрядити напругу, що виникла з встановленням автономних систем. Він також вніс пропозицію, яку підтримали учасники наради: «Я вважаю, що сьогодні потрібно відійти від «порочної» практики: кожному окремо робити проект відключення центральної системи теплопостачання. Потрібно піти таким шляхом: признати, що будинок знаходиться на етапі переобладнання чи реконструкції квартир.
Зробити цілковите обстеження будинку і зробити одні технічні умови та один проект на переобладнання квартир, а люди щоб вносили дольову частку в ці роботи. Зробити все це в комплексі. Це буде дешевше для людей і забере в них менше часу. Частково допомагатиме влада, частково – люди, вносячи дольову участь. (До уваги тих, хто вже зробив проект відключення, з них плата за новий проект не братиметься).
Обстеження будинку, що будуть проводитися включають: чи відповідає діаметр водної труби, чи відповідає діаметр труби газу, чи підходить мережа для газу. Якщо умови не відповідають, то робиться заключення, що цей будинок не підходить для встановлення котлів.
Пропоную також одразу зробити проект переобладнання будинку з врахуванням двадцяти квартир на опалювальний сезон 2006-2007. Бо на 2008 р. можуть бути інші вимоги.
Як люди проводимуть розводку в квартирі – це їхня справа. Тільки єдина умова: вони повинні тримати температуру в критичний момент не нижче +18 оС.»
На народі було також вирішено обмежити термін видачі технічних умов до 1 серпня, аби в подальшому дати можливість комунальним службам провести необхідні обсяги робіт на тепломережах, належним чином підготуватись до опалювального сезону.

P.S. Прохання до мешканців м.Сокаль.
Хто хоче поставити автономне опалення, прохання терміново звертатись за технічними умовами, так як видача їх триватиме тільки до 31 липня 2006 р.

 
Оленка Покотюк

 
  
Сокаль - наше місто
 

Мініринку в Сокалі не буде, поки що

мерiя вiдповiдає

-
-
В нашому часописі №1 (58) 2006 р. була інформація про створення мініринку по вулиці Тартаківській, 30. Мешканці цього мікрорайону зібрали 250 підписів проти влаштування цього мініринку в зазначено місці. Щодо цього було багато різних думок та поглядів, тому, щоб остаточно поставити всі крапки і уникнути безконечних дискусій, ми запитали мера міста м.Сокаль Петра Савчука чи буде мініринок по вулиці Тартаківській. Він запевнив, що його в цьому районі не буде, оскільки територіальна громада цього не хоче.
А тепер Вашій увазі пропоную відповідь, яку дала головний архітектор району Мирослава Баралус:
«Для розташування будь-якого об’єкту необхідно розрахувати потребу території, треба брати до уваги потужність того чи іншого об’єкту, якщо йдеться мова про влаштування ринку, потрібно продумати територію, яка буде необхідною для проведення самої торгівлі, для адміністративного блоку торгового об’єкту. Необхідно розрахувати місце на паркування транспорту. Від місця паркування траспорту також є певні санітарні зони, які потрібно зберегти до існуючої забудови. І я вважаю, це буде трохи замала територія.»

 
Оленка Покотюк

 
  
Сокаль - наше місто
 

Депутатська дiяльнiсть

Розпочавши свою депутатську діяльність, ми, депутати, бачимо безліч проблем та питань, які потребують нагального вирішення або миттєвої реакції на те чи інше, для того, щоб зробити наше місто кращим, чистішим, а його мешканців культурними, відповідальними та врешті-решт здоровими.

-
-
-
-
До депутатів Сокальської міської ради (від Громадянської партії «Пора») звернулись мешканці будинків 28 та 29 по вулиці Героїв УПА з наболілим питанням, а саме торгівлею горілчаними виробами через віконце у нічний час, тобто після 23.00 год., торгівельного закладу «Родос», що розміщене у житловому приміщенні, і попросили якось відреагувати на це.
Отже, керуючись ст.30 п.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи багаточисельні звернення громадян міста та з метою створення відповідних умов охорони громадського порядку в м.Сокаль, ХІХ сесія Сокальської міської ради IV скликання прийняла рішення №199 від 7.09.2005 р.:
– з метою запобігання порушень правил торгівлі заборонити продаж товарів через віконце після 23.00 год.;
– заборонити продаж алкогольних виробів на розлив в закладах роздрібної торгівлі. Попередити власників про персональну відповідальність.
Це рішення на сьогоднішній день не відмінялося, тому на даний час готується ще одне рішення виконкому Сокальської міськой ради про повну відповідальність власників торговельних закладів і сувору заборону продажу алкогольних товарів через віконця торговельних закладів після 23.00.
Це питання контролюватиметься депутатською комісією з питань законності та правопорядку, першим заступником міського голови В.Козакевичом та Громадянською партією «Пора».

 
Оленка Покотюк

 
  
Сокаль - наше місто
 

Круглий стіл зібрав депутатів, підприємців, охоронні органи, владу для обговорення графіку роботи розважальних закладів

Якщо є проблема, її найперше потрібно обговорити
Якщо є проблема, її найперше потрібно обговорити
Питання про роботу розважальних закладів та організація ринкової торгівлі в Сокалі стало темою круглого столу, який проходив у середу 5 липня 2006 р. в районному центрі зайнятості. Його організаторами виступили депутати міської ради від ГП «Пора», влада міста та місцеві ЗМІ. До участі були запрошені підприємці, що є власниками міських кафе, барів, ресторанів – «Едему», «Сокаль», «777», «У Романа», «Софі» та «Вікторії», керівники міських ринків, депутати міської ради та представники від різних політичних сил – БЮТ, «Наша Україна», УНП, представники влади – заступник голови міста Володимир Козакевич, секретар міськради Тетяна Чугай, заступник голови РДА, депутат облради Марія Христинич, заступник голови районної ради Василь Панченко, правоохоронні органи були представлені старшим дільничним Михайлом Пилипишиним, участь в роботі круглого столу також взяли представники громадських організацій та міських ЗМІ.
Виступ голови Сокальської РО ГП «Пора»
Виступ голови Сокальської РО ГП «Пора»
В ході розгляду І-го питання щодо роботи розважальних закладів було заслухано думки усіх присутніх. Підприємці – власники кафе, барів, зокрема висловили застереження щодо можливого обмеження роботи їх закладів у вечірній та нічний час – до 23 години. Аргументи наводились різні, проте звелись зверненням до міської ради і депутатів не допустити цього. Правоохоронці зі свого боку зосередили увагу на дотриманні громадського порядку, виконанні ними роботи та проблемах, з якими доводиться стикатися міліції в робочий та позаробочий час. Зрештою, Михайло Пилипишин наполягав і на досягненні порозуміння між власниками розважальних закладів і правоохоронцями, зокрема в напрямку підтримання порядку як в середині приміщення бару чи кафе, так і в межах прилеглої території. Її потрібно освітити, по можливості – перед входом облаштувати камери спостереження. А в приміщеннях повинні бути чи охоронці чи адміністратори, котрі в разі виникнення проблемної ситуації могли втрутитись чи навіть викликати міліцію. Про такі ж вимоги до розважальних закладів говорив і депутат міської ради, голова постійної комісії з підприємництва, «порист» Тарас Кіс.
Окрім того, після обговорення даного питання на засіданні комісії, підприємцям буде рекомендовано домовлятись з керівництвом РВ міліції про співпрацю, виконання вимог різних сторін. Власні спостереження та зауваження висловили заступник голови РДА Марія Христинич, заступник міського голови Сокаля Володимир Козакевич, заступник райради Василь Панченко. В підсумку було винесено ряд пропозицій для опрацювання комісії з підприємництва при міській раді. Зокрема, майже одноголосно було наголошено на виконанні рішення сесії міської ради попереднього скликання. В ньому чітко виписані умови роботи закладів торгівлі, громадського харчування, зокрема вищезгаданих закладів у вечірній і нічний час. Окремими пунктами про взаємодію з правоохоронними органами району та покращення їх діяльності в напрямку патрулювання вулиць.
Була також висловлена пропозиція розглянути можливість розвитку в місті організованої охорони громадського порядку, тим більше, що з цього питання є певні напрацювання, проводити рейди по Сокалю і залучати до цього представників влади міста, депутатського корпусу, політичних партій і громадських організацій. Попрацювати над можливістю закладення коштів в бюджеті міста на утримання потрібної кількості міліціонерів патрульної служби. Усі присутні наполягали на конкретній і дієвій взаємодії влади, органів правопорядку, підприємців, партій та громадських організацій Сокаля.
М.Пилипишин, представник правоохоронних служб, висловив свій погляд на дану ситуацію
М.Пилипишин, представник правоохоронних служб, висловив свій погляд на дану ситуацію
Не менш емоційним та напруженим, проте конструктивним і діловим було обговорення другого питання круглого столу – про організацію ринкової торгівлі в нашому місті. В ході його було заслухано інформацію керівника ринку в районі вул.Березовського – за міським кінотеатром, Богдана Мончука, депутата міської ради від партії «Пора» Василя Петрушки, заступника мера міста Володимира Козакевича, голови комісії міськради з підприємництва Тараса Кіса, старшого дільничного Михайла Пилипишина та інших присутніх. Обговорення торкнулося проблем стихійної торгівлі в центрі Сокалі і поблизу кінотеатру, боротьби з цим явищем, а також пропозицій щодо можливого виходу з ситуації. Знову ж таки, учасники вирішили забезпечити виконання рішень сесій міськради №198 за минулий рік і №60 – ІІ-ї вже цієї каденції.
Покращити роботу контролюючих органів ринкової торгівлі при видачі дозволів на лоткову торгівлю, з залученням депутатів міської ради (вказувати на місце розташування лотка, аби розвантажити прохідну частину центру міста, правоохоронцям всіляко присікати можливості організації стихійної торгівлі, вживати відповідних заходів з притягнення винних у порушеннях правил торгівлі до адміністративної відповідальності). Усі ці пропозиції будуть передані на обговорення у відповідні постійно діючі комісії з питань законності і правопорядку, з підприємництва та інші для подальшого винесення відповідних рішень на сесіях міської ради.

***

– На Вашу думку, чи цей круглий стіл дасть якийсь результат, і чи доцільно було його проводити?
Володимир Козакевич, заступник міського голови м.Сокаль:
– Думаю, що обов’язково дасть. Чому? Тому, що більшість людей зрозуміли, що на сьогодні без підприємництва ми не можемо обійтись, але підприємництву не так легко вижити, а особливо тим, які не мають широкого розмаху. Хоча його треба і контролювати, проте треба і рахуватися зі всіма, адже підприємці, по-перше, працюють на себе, не ставлять нам питання про створення робочого місця, не беруть допомоги в держави та інше.
Щодо зайнятості молоді у вечірній час і культурного відпочинку, я вважаю, все залежить від виховання, і немає різниці, в який час закривається бар.
– Чому Громадянська партія «Пора» була ініціатором проведення такого круглого столу?
Анатолій Покотюк, голова Сокальської РО ГП «Пора»:
– Будь-які проблеми не можна вирішувати спонтанно, і посприяло цьому круглому столу підняте питання на одній з останніх сесій міської ради про закриття роботи розважальних закладів  о 23.00.
Ми вважаємо, що цим проблема не вирішиться, адже ті, хто сидять на той час в барах (молодь), після закриття о 23.00 підуть в парк, на вулицю і дії їх стануть ніким не контрольовані.
З іншого боку, ті підприємці, в яких ці заклади розраховані на роботу у вечірній час і починають працювати  о 19-20 годині, зрозуміло, не можуть закритись о 23.00.
Тобто, хочу сказати, що всі питання та проблеми потрібно спочатку обговорити, продискутувати, переконати, дати можливість кожній стороні навести свої аргументи,  а потім приймати певні рішення.
Я сподіваюсь, що такі обговорення, як цей круглий стіл, будуть проходити в майбутньому часто і сприятимуть у вирішенні певних проблем міста та району.
– Я знаю, що час від часу виникають одні і ті ж питання стосовно роботи розважальних закладів, і знову, в котрий раз, піднімається це питання. Проте зініційований круглий стіл мав на меті остаточне обговорення цього питання.
- Яке враження від цього круглого столу залишилось у Вас і чи вірите в те, що як влада, так і громадськість з більшим розумінням буде ставитись до підприємців?
Ірина Шутовська, власниця кафе «Едем»:
– Звичайно, дуже добре, що такий круглий стіл відбувся, що можна сісти і обговорити певні проблеми. Добре, що такі заходи дають можливість висловити свої погляди, думки, ті чи інші проблеми та спільно шукати шляхів їх вирішення. Так само як і влада, так і ми, підприємці, можемо це сказати нашій владі. Тому, перш ніж відкрити чи закрити щось, потрібно перш за все ці питання проговрити, наприклад, за таким же круглим столом. Якщо ми враховуємо побажання і зауваження влади, то й влада повинна прислуховуватись до нас.
Дуже приємно, що проводяться такі круглі столи, і що люди приходять на них для обговорення певних проблем, значить вірять, що це дасть певний результат.

 
Оленка Покотюк

 
  
Сокаль - наше місто
 

Оголошення

Сокальська міська рада повідомляє про надання вільних земельних ділянок в оренду з правом будівництва і розміщення об’єктів на них орієнтовними площами:
- 12000 м.кв. по вул.Чайковського (з північної сторони існуючого магазину будівельних матеріалів) для будівництва магазину меблів;
- 500 м.кв. по вул.Чайковського (біля житлового будинку №60) для будівництва магазину сільськогосподарської продукції;
- 500 м.кв. по вул.Чайковського (біля платної автостоянки) для розміщення станції техобслуговування автомобілів;
- 650 м.кв. по вул.Тартаківській (за колишньою автобазою) для розміщення автогазозаправної станції;
- 6000 м.кв. по вул.Чайковського (на території колишнього цегельного заводу) для розміщення гаражів, офісу, автостоянки);
- 6000 м.кв. по вул.Тартаківській (за колишньою автобазою) для розміщення автостоянки;
- 50 м.кв. по вул.Чайковського (в районі багатоповерхових будинків) для встановлення тимчасового торгового павільйону;
- 800 м.кв. по вул.Шашкевича (кут вул.Курбаса) для будівництва житлового будинку із вбудованим магазином, офісним приміщенням;
- 3000 м.кв. по вул.Чорновола для будівництва церкви;
- 10000 м.кв. по вул.Героїв УПА для будівництва багатоквартирних житлових будинків;
- 10000 м.кв. по вул.Героїв УПА (ділянка №2) для будівництва багатоквартирних житлових будинків;
- 50 м.кв. по вул.Миру для встановлення тимчасового торгового павільйону;
- 10000 м.кв. по вул.Л.Українки (біля цвинтару) для ведення зеленого господарства;
- 59 м.кв. по вул.Героїв УПА (перехід від вул.Шашкевича) для розміщення тимчасового торгового павільйону;
- 900 м.кв. по вул.Курбаса (за райвідділом освіти) для будівництва житлового будинку з вбудованим або з вбудовано-прибудованим об’єктом громадського обслуговування.

 
Виконком Сокальської міської ради

 
  
консультацiї
 

Ви хочете знати про право власності на землю?

Чи може юридична особа набути права власності на землю, яка куплена у фізичної особи і була нею приватизована? Якщо так, то що буде правовстановлювальним документом (договір, акт і т.п.)?
Відповідно до ст.6 Земельного кодексу України громадяни України мають право отримати у власність (приватизувати) земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва. Громадяни– власники земельних ділянок – можуть без будь-яких обмежень відчужувати їх юридичним і фізичним особам, що виступають покупцями землі, відповідно до законодавства України.
У разі придбання юридичною особою приватизованої громадянином земельної ділянки така юридична особа набуває права власності на цю земельну ділянку за умови її цільового використання, тобто використання з метою, для якої її було передано у власність громадянину. Правовстановлювальним документом у цьому випадку буде нотаріально завірений та зареєстрований у місцевій раді договір купівлі-продажу земельної ділянки або державний акт на право власності на землю юридичної особи.
У разі необхідності зміни цільового використання приватизованої земельної ділянки (наприклад на земельній ділянці, переданій у власність для гаражного будівництва, юридична особа бажає побудувати автозаправну станцію) право власності на земельну ділянку набувається після зміни категорії земельної ділянки, про що має бути прийнято рішення органами, до компетенції яких належить передача землі, власність або надання її у користування. У цьому випадку для оформлення права власності на приватизовану юридичною особою земельну ділянку, окрім нотаріально завіреного і зареєстрованого у встановленому порядку договору куплі-продажу земельної ділянки, необхідний також проект відведення земельної ділянки для нового цільового використання.

Підприємець викупив земельну ділянку для промислових потреб. Чи може він продати частину ділянки для іншого призначення?
Так, може. При цьому зміна цільового призначення земельної ділянки вимагає розробки нового проекту відведення земельної ділянки, який має затвердити відповідна рада, на території якої розташована відчужувана земельна ділянка. Після цього може бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

 
-

 
  
Література
 

Любов Бенедищин стала членом Національної спілки письменників України

Любов Бенедишин
Любов Бенедишин
Радісна новина надійшла з столиці України м. Києва до сокальського літературно-мистецького об’єднання «Колос». Членом Національної Спілки письменників України стала відома сокальська поетеса, відповідальний секретар літературно-мистецького об’єднання «Колос» Любов Бенедишин. Її поезія відома не тільки в рідному місті, а й далеко за його межами.
Вона є автором трьох поетичних збірок «Феєрія весни» ( м.Львів, «Кобзар», 2000 р.), «Крізь роки і сузір’я» (м.Івано-Франківськ, «Захід-Інформ-Експрес», 2002 р.), «Вік Ангела» (м.Івано-Франківськ, «Захід-Інформ-Експрес», 2004 р.).
Неординарні, цікаві і змістовні поетичні збірки Любові Бенедишин влилися в могутню ріку українського Слова, бо знаємо, що не буває ріки без потічка, так як не буває небес без поезії.
А Слово – саме по собі вже є Поезією.

 
-

 
  
Мистецтво
 

«Кольоровий дощик» - нова пісенна збірка Ольги Пенюк

-
-
У львівському видавництві НВФ «Українські технології» виходить з друку нова п’ята пісенна збірка «Кольоровий дощик» відомого сокальського композитора і поета Ольги Пенюк. Твори автора широко відомі як в Україні, так і за її межами. В збірці є пісні для дітей різного дошкільного та шкільного віку.
«Кольоровий дощик» – це музичне намисто з 62 нових пісенних перлинок, які за тематикою поділяються на 7 розділів. А допомагали автору створити це пісенне диво ряд поетів, художник Андріан Банах та дизайнер Ольга Борисенко. Ці пісні стануть у пригоді всім дітям і з радістю поповнять їх новий пісенний репертуар.

 
-

 
  
вiзерунок у вашу колекцiю
 

Чудові оздоби для вашої оселі

Цю картинку можна вишити використавши декілька відтінків одного кольору, наприклад, бордового.

-
-
-
-

 
-

 
  
Джерело мудрості
 

-

Навіть найдовша дорога, починається з першого кроку. (японське присл.)

Брат чи сестра іноді бувають мов чужі; а трапляються друзі — як рідні.

Тільки любов знає, якою їй бути.

Якщо час у незгоді з тобою, будь ти у згоді з часом. ( турецьке присл.)

 

 
-

 

 

  Пиши українською
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
05:45, 16 вересня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове. 8-066-37-90-464