Образотворче мистецтво було і залишається невід’ємним
супутником людини на всіх етапах історичного розвитку. Від наскальних
і печерних рисунків первісної людини в епоху пізнього палеоліту
і до гігантських живописних панорамних полотен сучасної доби – такий
еволюційний поступ художнього малярства. Аналогічний розвиток відбувся
також і в мистецтві скульптури, архітектури.
Із
настанням в Європі християнської релігії виникає нове мистецтво
– сакральне. Воно знайшло своє відображення в архітектурі, скульптурі
і живописі. Споруджуються величаві храми, монастирські комплекси,
каплиці. Їх прикрашають творами скульптури і живопису. В першому
столітті був збудований в Константинополі Софіївський собор, головний
храм Візантійської імперії, один із найвизначніших шедеврів світової
архітектури. В ХІ ст. Софія Київська – видатна споруда часів Київської
Русі. В другій половині ХІІ ст. було розпочате будівництво Собору
Паризької Богоматері, що тривало до середини XIV ст. В північно-східній
Європі, в місті Вільнюсі, на початку XVI ст. був споруджений визначний
ансамбль готичної архітектури Костел святої Анни. До найбільшої
архітектурної споруди світу релігійного призначення відноситься
собор Петра в Римі. Ще до визначних релігійних архітектурних споруд
в межах України слід віднести Успенську церкву у Львові, Андріївську
церкву і Володимирський собор у Києві, ансамблі Києво-Печерської
і Почаївської лавр. Культові архітектурні споруди будувалися в населених
пунктах, мешканці яких сповідували християнську віру. Ці споруди
в переважній більшості стають пам’ятками культури.
Визначні скульптори Європи для своїх творінь
обирали релігійну тематику. Так з'явився біблійний Давид – «Флорентійський
гігант». Стала шедевром скульптурного мистецтва статуя старозавітного
пророка Мойсея. І, мабуть, вершина скульптурного мистецтва на релігійну
тематику – «Піета» (Оплакування). Всі ці шедеври скульптурного мистецтва
були створені видатним митцем епохи італійського Відродження Мікеланжело
Буанарроті.
Релігійній тематиці присвячували свої твори і
інші видатні скульптори: Клаус Слютер, Лоренцо Донатепло, Верроккйо.
Статуї цих майстрів прикрашали храми і монастирі.
Стіни і плафони – живописними картинами на релігійні
теми, іконами із зображенням ликів святих. До розписів храмів залучаються
видатні художники. На початку XIV ст. Джотто розписує капелу дель
Арена в Падуї, а на початку XV ст. Мозаччо – церкву Санта Марія
дель Карміне у Флоренції. Леонардо да Вінчі в кінці XV ст. розписує
стіни трапезної монастиря Санта Марія делле Граціє в Мілані. Там
була створена знаменита «Тайна вечеря». Рафаель – окремі споруди
Ватикану. А В.М.Васнецов, М.О.Врубель, М.В.Нестеров, М.К.Пимоненко
– Київський Володимирський собор. Георгіївську церкву під Берестечком
(нині музей-заповідник «Козацькі могили») – І.С.Їжакевич. Храмові
ансамблі Києво-Печерської і Почаївської лавр художники-монахи монастирської
художньої школи. На жаль, втрачені імена художників, авторів знаменитих
фресок Софії Київської.
Визначаються архітектурною пишнотою і художніми
розписами окремі храми інших провідних релігій світу: мусульманські
мечеті зі стрімкими вежами-мінаретами, єврейські синагоги, буддистські
храми.
Вершиною всіх видів мистецтв вважається живопис.
Про деякі визначні шедеври живопису на релігійну тематику наша подальша
розповідь.
ОРАНТА
Слова «оранта» латинського походження і перекла¬дається
«та, яка молиться». Оранта – один із іконографічних варіантів образу
Богоматері. Богородиця зображена на повний зріст із розведеними
та піднятими до рівня обличчя руками. Така форма зображення Богородиці-Оранти
була започаткована ще в ранньохристиянську добу, спочатку в Римі
і Візантії, а пізніше і в Київській Русі.
Велична монументальна мозаїчна фігура Богородиці-Оранти
– це основний вівтарний образ собору Софії Київської. Висота Софіївської
Богоматері-Оранти досягає 5,45 м. Це найбільша фігура в усьому давньоруському
мистецтві. Богородиця одягнена в синій хітон, поверх якого накинуто
пурпуровий плащ – мафорій. Золоті промені пронизують одяг, і темні
відтінки одежі, пронизані золотими бликами, надають постаті Богородиці
величності і монументальності.
(Продовження в наступному номері)
|