|
Кожна віруюча людина прагне єдності зі своїм Творцем та Спасителем.
Одним із можливих способів здійснення цього прагнення є вияв нашої
віри через молитву, добрі діла, виконання божих приписів... На сьогоднішній
день ми вільно, без жодних заборон, ходимо до церкви, беремо участь
у богослужіннях, слухаємо проповіді, звертаємося до Небесного Отця
через посередництво образів та ікон. Все це нам відомо, бо воно
є серед нашого повсякденного життя. Цією статтею пропоную подивитися
на цей же аспект богопоклоніння у перші три століття нашої християнської
ери. Одним із таких міст світу є Рим, тодішня столиця великої імперії.
Найперше хочу пригадати, дорогий читачу, що ці століття були
важкими для християнства, оскільки у Римі на той час панівною релігією
було поганство. Більше того, самі імператори проголошували себе
богами та примушували людей собі поклонятися, як правдивому богові.
Саме це раннім християнам принесло чимало проблем, оскільки вони,
пізнавши істинного Бога, не хотіли вшановувати те, що насправді
не заслуговує на поклоніння. Це й привело, як свідчить історія ранньої
Церкви, до великої кількості мученицьких смертей за віру в Христа.
Страх перед оскверненням гробів християн заставив їх творити власні
підземні цвинтарі, які називаємо катакомбами.
Отож, катакомби, насамперед, – це місце захоронення ранніх християн,
розміщене під землею. Найбільшими та найвідомішими у Римі є катакомби
св. Прісцили, св.Себастьяна, св.Каліста та св.Домітілли. Всі ці
назви пов’язані з особами, під будинками яких будувалися ці катакомби,
або від імені першого захороненого мученика. Ззовні катакомби виглядали
як простий будинок, у якому проживали люди, а вже з його середини
був вхід у катакомби. За ці три століття катакомби утворили цілий
внутрішній християнський світ, довжина якого обчислюється тисячами
кілометрів підземних тунелей, розташованих на той час в околицях
Риму. Деякі з них мають чотири-п’ять поверхів, а їхня глибина досягає
25-ти метрів.
Із розширенням катакомб, вони набувають і інших значень для християн.
Оскільки катакомби були єдиним безпечним місцем, де християни могли
разом збиратися на спільні молитви для поклоніння мученикам та богослужіння,
то вони набули і сакрального значення. В період розрушення катакомб
на гробах мучеників починають служити Євхаристію на знак того, що
вони віддали своє життя за віру в Христа Спасителя. Саме від цього
часу походить традиція служити Божественну Літургію, тобто Євхаристію
на антимінсі, – це хустинка, в кутах якої зашиваються частинки мощей
святого, що завжди знаходиться на престолі.
Чималу роль у катакомбах відігравало і ранньохристиянське мистецтво.
Як стверджують мистецтвознавці, розписи катакомб органічно продовжують
пізньоантичне мистецтво, але з однією важливою відмінністю – воно
набуло християнського змісту. Розписи катакомб найперше мали повчальну
мету, тобто щоб через малюнок подати ту чи іншу християнську істину.
Спосіб розписів має два характери: символічний та сюжетний, що відповідають
текстам Старого та Нового Завітів, літургійним текстам ранніх отців
Церкви.
Метою символів було поступове навчання тих людей, які готувалися
до хрещення. Мовою символів, насамперед, виявляли те віровчення,
яке в повній мірі через простий малюнок не можна пояснити. Найвідоміші
серед них: риба та тетраграма ICQUS, виноградна лоза.
Одним із найбільш поширених символів є риба. Образ риби пов’язаний
з апостолами, які були рибалками. Сам Христос неодноразово вживав
цей образ: при вибранні апостолів Він покликав їх бути «рибалками
людей» (Мт. 4, 19; Мр. 1, 17) та при чудесному помноженні хлібів
та риби (Мт. 14, 13-21; Мр. 6, 31-44; Лк. 9, 10-17; Ів. 6, 1-13).
Найбільш поширене зображення риби відповідає літургійній тематиці,
тобто – Євхаристії. Кожний раз, коли зображалося таїнство Євхаристії,
чи то у вигляді трапези, здійснення самого таїнства, чи ж просто
символу, поряд з хлібом обов’язково зображувалася риба. Хоч риба
ніколи не використовувалася при здійсненні тайни Євхаристії, але
її присутність вказувала на значення хліба та вина.
Іншим символом була тетраграма ICQUS. Ці п’ять грецьких букв
відповідають першим буквам слів, що у перекладі означає – Ісус Христос
Син Божий Спаситель, тобто у ці букви вкладалося глибоке вчення
основних правд християнської віри – Ісус Христос, що народився від
Діви Марії, був правдивим сином Божим і віддав своє життя, щоб спасти
грішну людину з кайданів гріха та відновити втрачений з Богом союз.
Ще одним символом є виноградна лоза, яка, на перший погляд, може
здатися як декорація, але насправді цей символ мав і надалі має
глибоке значення (у кожній сучасній церкві знаходимо цей же символ).
Зображення винограду та виноградної лози вказує на Христа та його
Церкву: «Я виноградина, а ви – гілки.» Інші зображення показують
виноград, який збирають люди або клюють птахи. Мета цих символів–
вказати християнам на центральну тайну Церкви – Євхаристію. Люди
чи птахи, що його клюють, представляють християн, що причащаються
Тілом та Кров’ю Христа.
Серед ранньохристиянських сюжетів, якими оздоблювали стіни катакомб,
насамперед знаходимо біблійну тематику: доброго пастиря; ягня, що
жертвується; ковчег Ноя. Через впливи поганства серед символів знаходимо
і деякі поганські, яким надали християнського значення: Орфей, що
грає на лірі.
Найчастіше серед сюжетних символів є образ доброго пастиря, який
з’являється вже в кінці І ст. Кілька таких зразків знаходимо у катакомбах
св. Домітілли та св. Каліста. Цей образ дуже тісно пов’язаний з
образом агнця і за основу беруться тексти пророка Єзекиїла (гл.
32) та славнозвісного творця псалмів Давида (пс.22), які представляють
ізраїльський народ як стадо овець, пастухом яких є Бог. У Новому
Завіті Христос, вживаючи цей образ, називає себе: «Я – добрий пастир»
(Ів. 10,14) чи «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля»
(Мт. 15,24). Ранні християни в образ доброго пастиря вклали догматичне
значення: добрий пастир – воплочений Бог, що несе вівцю, яка заблудилася
– впалу людську природу, яку Христос через свою хресну жертву приєднує
до божественної слави.
Старозавітній сюжет ковчега Ноя на стінах катакомб – це образ
Христової Церкви. У Ноєвому ковчезі під час потопу знайшли порятунок
чимало тварин, так само і в Христовій Церкві кожна бажаюча людина
може знайти власний порятунок.
Із поганської міфології взято символічний образ Христа у вигляді
Орфея, грою на лірі якого насолоджувалися дикі звірі. Цей символ
зустрічаємо у творах ранніх Отців Церкви. Вони пояснювали, що як
Орфей грою на своїй лірі присмиряв диких звірів, зачаровував гори
та ліси, так і Христос через своє божественне слово притягає людей
та приборкує стихії природи.
Також серед зображень Христа у катакомбах знаходимо і зображення
Богоматері. Найбільш поширеними є поклоніння волхвів, Благовіщення,
Різдво Христове, а також у вигляді Оранти (з піднятими руками) та
Одиґітрії (тримає на руках малого Христа). Поряд з цими зображеннями
можемо побачити і апостолів, і пророків, і мучеників, і ангелів.
Зробивши короткий огляд вияву богопочитання ранніх християн,
не забуваймо, як нелегко доводилося нашим прародичами. На сьогоднішній
день, дякувати Богові, ми не маємо ніяких труднощів відкрито виявляти
свою віру в Христа. Отож, користаймо з цієї ласки, не занедбуймо
її, щоб наші наступні покоління у далекому майбутньому, дивлячись
на нашу ревність та відданість Богові, яку ми черпаємо від ранніх
християн, так само могли ставити нас собі у приклад.
|
|
