ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ, ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ, МИСТЕЦТВА, ЛІТЕРАТУРИ
ДМИТРО ШТИКАЛО
З Прибужжям тісно
пов'язане життя публіциста і поета, редактора тижневика «Наш клич» та інших
видань Дмитра Штикала. Він народився 7 листопада 1909 року в селі Ільковичі
Сокальського повіту.
З юних літ став на шлях
боротьби за незалежність України. Тож були і арешти, і тюрми. Вперше його
кидають за ґрати львівських в'язниць у 1932 році. Друге ув'язнення триває з
1934-го до квітня 1936-го в Березі Картузькій. Тут він пише один з найкращих
своїх творів — «Дума про Березу Картузьку», в якій яскраво змальовує ідейну та
моральну стійкість своїх друзів по боротьбі...
Цю поему знали напам'ять
майже всі українські політичні в'язні. Вона протягом 1935—1939-х років
поширилась у містах і селах Західної України, а в 1941-му вийшла друком у
видавництві «Вісті», що діяло тоді в Сокалі.
Ось як поет змальовує життя
своїх друзів у Березі Картузькій:
...У таборі за дротами,
День за ніччю, ніч за днями,
Там все лютився над нами
Скаженів-пінився кат.
Бо хоч віком гнутий, дертий,
Українець волів вмерти,
Як упасти перед катом
І в покорі прошептати:
«Ти мій пан і любий брат...»
В спеку, бурю, дощ і холод
Кидав нас на шлях, у поле,
І над річку в болота.
І душив нас чорний голод...
При тяжкім кераті, возі
По болотяній дорозі, —
Там каралася жорстоко
Україна молода!
І над нашими спинами
Не таволга вже свистала,
Лиш в'їдалась їдко в тіло
Гнучка палка гумова.
Дмитро Штикало вчився у
Сокальській гімназії, тут розпочинав політичну підпільну діяльність, яка набула
свого апогею під час його навчання у Львівському університеті.
Життя Дмитра Штикала
обірвалось 1963 року в Мюнхені (Німеччина).
|
