ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ, ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ, МИСТЕЦТВА, ЛІТЕРАТУРИ
ІВАН КЛИМІВ
Іван Климів народився
1909 року в с. Сільці Сокальського повіту у багатодітній, але заможній сім'ї.
Його батько — сільський війт, свідомий українець, мріяв, аби дати своїм
чотирьом синам добру освіту. Тож послав їх усіх на навчання в Сокальську
гімназію. Життя Степана та Василя невдовзі згасло, а Іван та Григорій
продовжили потім студії на юридичному факультеті Львівського університету.
Вчився Іван відмінно,
виділявся з-поміж друзів феноменальною пам'яттю, невластивим для свого віку
мисленням та революційністю. Мав переконання, що десятки тисяч жертв і їх кров,
пролита за незалежність Батьківщини, зобов'язують молоду генерацію готуватись
до нових визвольних змагань. Стає членом ОУН. А невдовзі його вже знали як
одного з найдіяльніших провідників цієї організації на Сокальщині. Поліція та
її агенти не спускають з нього очей.
У 1932 році його
заарештовують, львівський суд виносить вирок: шість місяців тюремного
ув'язнення. Не встиг вийти на волю, як у 1933-му знову заґраття.
У 1935 році Іван Климів
— провідник Екзекутиви ОУН Сокальської області. Він ставить перед організацією
завдання «ламати сокальський кордон» і вкривати мережею ОУН міста й села
Волині. Невдовзі цього було досягнуто. Та поліція розпочинає масові арешти
української молоді й студентства Волині. Навесні 1937-го вона заарештовує Івана
Климова. А в серпні того ж року на судовому процесі, що відбувся в Луцьку, йому
дають десять літ тюремного ув'язнення. На волю виходить з початком
німецько-польської війни, яка закінчується розвалом Речі Посполитої.
На початок 1940 року
Іван Климів стає Крайовим провідником ОУН. Відтоді його життя в постійній
небезпеці. Але навіть у нестерпних умовах більшовицької тоталітарної системи,
коли повсюдно нишпорили агенти НКВД і проводились різні облави, він зумів
підготувати кадри для майбутніх бойових відділів, розробити детальні плани
визволення з тюрем українських політичних в'язнів й інтелігенції, вдало
«перекинути» за кордон і врятувати від неминучої смерті багатьох підприємців,
юристів, купців і літераторів.
Іван Климів підтримував
зв'язок з митрополитом Андреєм Шептицьким. Його зв'язковою до нього була
сестра-монахиня Марія. Про одне з її конспіративних відвідувань Шептицького
влітку 1940 року розповідається у книзі Володимира Макара «Бойові друзі», що
побачила світ 1980 року в Канаді.
30 червня 1941 року, коли
було проголошено відновлення державності України, Іван Климів перебував зі
своїми бойовими відділами на Золочівщині. Державне правління на чолі з
Ярославом Стецьком у цей же день повідомило його про необхідність терміново
прибути до Львова. Тут на початок липня 1941 року Іван Климів стає міністром
політичної координації в уряді Тимчасового правління.
Він ніколи не
орієнтувався на чужі сили, а часто любив повторювати, що Україні однаково
ворожі всі окупаційні режими, незважаючи на те, якої б масті вони не були —
білої, червоної чи коричневої.
Задля конспірації Іван
Климів вибрав собі псевдонім «Легенда». Він так йому підходив, що багато хто
вважав його родовим прізвищем. А втім, І. Климів і справді став Легендою. Бо
овіяна легендами і пригодами була вся його революційна діяльність, вся його
боротьба з різними ворогами, в тому числі й на терені східних областей України,
де певний час перебував з похідними групами ОУН-бандерівців. У 1941-му Іван
Климів-«Легенда» зумів установити дружні взаємини з вищим командуванням
словацької армії, яка в роки німецької окупації частково дислокувалась в
Україні. Це дало йому можливість щасливо уникати перевірок гестапо. У критичні
моменти «Легенда» користувався словацьким військовим авто і носив уніформу
підстаршини словацької армії.
У грудні 1942-го
гітлерівці натрапляють на слід «Легенди». А невдовзі його життя згасає під
допитами і тортурами у гестапівській катівні Львова...
|