ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ, ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ, МИСТЕЦТВА, ЛІТЕРАТУРИ
ВАСИЛЬ ЧЕРНЕЦЬКИЙ
Напис на плиті
надмогильного пам'ятника, що біля церкви в селі Сілець, гласить: тут похований
Василь Чернецький — парох села, декан белзький... Але так чомусь сталося, що в
довгому переліку титулів і відзнак, у цій епітафії пропущено чи не головне —
нема жодного слова про те, що Василь Чернецький — один з основоположників
краєзнавства на Західній Україні, активний громадський діяч... Отож тисячам
людей, яким доводилось бувати біля цього пам'ятника або проходити стежкою, що
веде повз нього, навіть і на думку не спадало, що тут похована людина, яка
написала понад 100 історико-краєзнавчих нарисів і досліджень, у тому числі про
Сокаль і Кристинопіль, Белз і Великі Мости, Тартаків і Варяж, Сілець і Бутини,
Завишню і Городище, Двірці й Угнів та чимало інших міст і сіл Галичини. Багато
цих праць свого часу вийшли окремими книжечками, але вже стали бібліографічною
рідкістю, а то й раритетами. Не всі вони нині значаться й у фондах бібліотеки
Національної Академії наук України. А скільки його цікавих і цінних статей на
різноманітні теми розпорошено в галицькій періодиці минулого століття, зокрема
в «Слові», «Проломі», «Руській Раді», «Ділі», «Книжочці Місійній»,
«Батьківщині» та інших! І лише завдяки тому, що колись відомий український
історик, академік Іван Крип'якевич видав бібліографію творів Василя
Чернецького, ми маємо нині змогу хоч трохи зорієнтуватися в спадщині, яку нам
залишив цей просвітитель і піонер західноукраїнського краєзнавства. До речі,
про його творчість Іван Крип'якевич сказав так: «Чи повелося нам віднайти всі
праці нашого історика, це тяжко сказати: можливо, що деякі статейки ще
віднайдуться в малодоступних періодиках».
Василь Чернецький
народився 7 січня 1837 року в гірському селі Тирновці Сяноцького повіту. Ще в
дитинстві залишився без матері і його взяв на виховання дід — парох з села Воля
Цинкалевська. Після закінчення школи вчився у тодішніх так званих нижчих і
вищих гімназіях. Спочатку в Ряшеві, Перемишлі й Новому Санчі, а згодом у
Пряшеві, Кошицях та Ужгороді.
В 1862 році Василя
Чернецького скеровують на працю в село Туринку Жовківського повіту. Відтак
завідував капеланією села Стронятина в Куликівськім деканаті.
Маючи доволі вільного
часу, Василь Чернецький починає активно займатися літературною діяльністю, яку
розпочав ще на Закарпатті, постійно надсилає дописи до різних газет. Деякі
гумористичні оповідання підписує псевдонімом «Фотограф». Особливо активізується
його творча і, зокрема, краєзнавча робота, коли він з 1884 року стає парохом в
селі Сілець. В. Чернецький укладає хроніку Львівської духовної семінарії,
літопис василіян у Кристинополі, видає цікаву книжечку про Белз, звичаї і життя
місцевих євреїв та чудотворного рабина. Чимало енергії і старань Чернецький
присвячує громадсько-освітній праці. Він засновує читальні в Сільці,
Кристинополі, Пархачі та Добрачині... Завдяки йому 1895 року в Сокалі починає
діяти політичне товариство «Руська Рада».
Під час виступів у
читальнях, зустрічей з людьми Василь Чернецький побачив низький освітній рівень
і незадовільний матеріальний стан більшості дяків міських та сільських церков.
Це його занепокоїло. Був певен, що від того, якими будуть дяки, їхні знання й
світогляд, такий і матимуть вплив на людей, авторитет серед них. Аби хоч трохи
поліпшити їх становище — проводить збори дяків у Кристинополі, надсилає
клопотання про виділення на це коштів до послів сейму, порушує це питання в
газетах.
При будь-яких обставинах
свою громадську й просвітню діяльність Василь Антонович Чернецький поєднує з
вивченням архівних документів, історії наших міст і сіл, церков, монастирів,
навчальних закладів. Приклад, який він у цьому подав, згодом наслідуватиме
чимало священиків Галичини.
Підсумовуючи внесок
Василя Чернецького в розвиток українського краєзнавства, Іван Крип'якевич
сказав: «...головною його спеціальністю стали історичні описи місцевини. На
цьому полі Василь Чернецький займав одно з найперших місць з Венедиктом
Площанським — ніхто більше не дав такої маси різних дрібних завваг про всякі
оселі, як вони оба. Каталог його (В. Чернецького. — Авт.) праць обіймає понад
100 позицій, а число сіл, містечок і міст, які він описав, переходить
п'ятдесят...».
Василь Чернецький мріяв
спорудити нову церкву в селі Сільці, подбав про будівництво печей для
випалювання цегли на новий храм, який, на його думку, мав би бути набагато
просторішим ніж старенька церква, споруджена ще в 1761 році. Та здійснитись
його мрії не судилося.
Василь Чернецький помер
5 квітня 1900 року в с. Сільці. А наступного дня львівська газета «Діло»
повідомляла: «Декан белзький тит. радник Консисторії перемиської Єпіскопської і
львівської Митрополичої, 1 ордин. шкільний комісар, ордин. комісар в справах сервірутових,
цензор книг релігійного змісту, основатель єпархії дяковського товариства, член
виділу ради повітової в Сокалі, властитель хреста ордеру Франца-Іосифа,
відзначений одежею крилошанською, парох в Сільці белзькім упокоївся дня 5 с. м.
в 63 році життя, а в 38 священицтва. Похорон відбудеться в понеділок.
Ділимося нині з нашими
Вп. читателями поки що лише короткою сумною вістю про смерть сего щирого
патріота, просвітителя та діятеля народного і писателя, з котрим лунать нашу
редакцію найсердечніші связи і котрому «Діло», а з ним і його читателі
завдячують багато цінних фейлетонів за час довгих літ. Покійний положив
всесторонні і немалі заслуги для справи народної, тож і годен того, щоби
кождий, хто знав єго і діяльне його житє, подав матеріали для єго життєписи.
Вічна покійному пам'ять
і земля пером!».
|