Історичні постаті та діячі Сокальщини

ОТЕЦЬ ВІКТОР МАТЮК — ДУШПАСТИР І КОМПОЗИТОР (1852-1912)

Роман Кухар

Надбужанщина-Т.2 Нью-Йорк -Париж - Сидней - Торонто,1989

Отець Віктор Матюк, автор улюблених хорових композицій "Крилець, крилець, соколе, дай", "Чом так скрито син сусіда" і багатьох інших популярних творів, зокрема сольових співів на високий голос, "Родимий краю" та, особливо, "Веснівки" ("Цвітка дрібная молила неньку, весну раненьку") до слів Маркіяна Шашкевича, народився 18 лютого (дехто подає 14 лютого) 1852 р. в селі Тудорковичах, Сокальського повіту, в сім'ї місцевого дяка.

Батько збудив у нього любов до співу й музики взагалі. Вже на другому році свого життя маленький Віктор утратив матір і його вихованням зайнялася бабуня Варвара. Часто брала вона свого внука з собою на принагідні весілля й вечорниці з музикою, що було дальшим причинком до музичного вподобання обдарованого хлопчини.

Під час навчання в Сокалі Віктор прислухався до співу народніх пісень, пізнав їх багато, починаючи деякі з них гармонізувати на мішаний хор. Загальну освіту кінчав В. Матюк у львівській та перемиській гімназіях, та згодом вступив у Духовну семінарію у Львові. Ще з дитинства співав у церковному хорі, а в гімназії та в семінарії був хоровим диригентом. Проживаючи у Ставропігійській бурсі, почав теж вивчати основи музичної теорії і гармонії у композитора й дириґента відомого тоді хору Ставропігії, Порфірія Бажанського (1836-1920), збирача фолкльору й автора церковних та світських хорових творів і музичних п'єс, тоді т. зв. "просто-народніх опер", як "Довбуш", "Біла циганка", "Олеся", "Марійка, татарська бранка". П. Бажанський — музичний практик і теоретик, автор книжок Русько-народня музикальна гармонія, виданих у Львові в 1900 р., [1>>] дав молодому студентові Вікторові міцні основи музичної освіти.

Відомі тоді композитори — Михайло Вербицький, Іван Лаврівський, частково й Ізидор Воробкевич — мали значний вплив на його майбутню композиторську творчість. Із М. Вербицьким познайомився Матюк ще в 1869 р. Особисте знайомство з Іваном Франком мало теж значення в його музичній праці, скерованій у напрямку культурного розвитку загалу. Хорова культура в Україні, а зокрема в Галичині, ставала важливою ланкою у загальній освіті народу, в якому традиції співу сягали сивої давнини. В той час хорова практика в народі стояла вже на високому рівні. В хорах тоді набували вправи наділені гарними голосами юні таланти, що ставали пізніш оперними співаками, вчителями музики й музичними діячами. І так, напр., зі славного Ставропігійського хору вийшли такі артисти оперних сцен, як Олександер Мишуга, або ж Ю. Закржевський, В. Волошко, Й. Мельницький.[2>>]

Ще з ранніх років, починаючи з 1865 р., як студент Духовної семінарії, Віктор Матюк вивчав техніку хорового виконання в Івана Лаврівського, В. Кобринського, О. Сінкевича й Шушковського, будучи членом львівських співочих гуртків. В майбутньому, о. Віктор Матюк зуміє поєднати своє покликання священика з музичною діяльністю й вимогливою в час і посвяту композиторською творчістю. При кожній нагоді збирав він зразки народньої музики, склавши декілька збірників обробок українських, зокрема старогалицьких, пісень для чоловічого хору. Тоді упорядкував і видав Руський співаник для народніх шкіл (у 4-ох частинах), а в 1882 р. доповнив його Малим катехизмом музики, коротким посібником музичної грамоти. Був теж видавцем і співредактором хорового збірника Боян в 1886 р., що включав твори М. Вербицького, І. Лаврівського, І. Воробкевича та його власні. В. Матюкові теж належить музично-теоретична праця Короткий нарис науки гармонії і композиції, де приведено багато зразків із творів нашого клясика Дмитра Бортнянського.

Отець Віктор Матюк був головно композитором у галузі вокальної музики. Найвідоміші його гармонізації народніх пісень та хорові твори, як кантата "До весни" для мішаного хору з оркестрою, "До руської пісні", "Під осінь", "Болеслав Кривоустий під Галичем" на текст М. Шашкевича, а теж музика до "Гамалії" Т. Шевченка, для хору з басовим сольом "Заповіт" Т. Шевченка, чи музика до драми І. Франка "Три князі на один престіл". Серед більших його музичних творів — як супровід до п'єс, що включали хорові й сольові партії, а теж інструментальні частини для досить великого складу оркестри, слід назвати "Капрал Тимко", "Інвалід", "Нещасна любов". У свої музично-драматичні праці вводив Матюк інтонації побутового романсу та народніх пісень.

Чи не найбільшої популярности зазнала серед українських співаків-солістів його чарівна сольова перлина "Веснівка", що її включали у свій постійний концертовий репертуар наші мистці оперної сцени — Олександер Мишуга, Соломія Крушельницька, Модест Менцінський. її написав наш талановитий композитор ще під час науки в гімназії. В цій пісні прекрасно поєднано дух твору Маркіяна Шашкевича з музичним супроводом Віктора Матюка подібної виразности і драматизму.

А кому не відома дуже популярна серед хорових гуртків нашої співучої молоді упродовж більш як сторіччя його ідиллічно-настроєва пісня "Крилець", що так мальовничо зображує словом і мелодійною гармонією красу нашої батьківщини:

Крилець, крилець, соколе, дай,
Полину, злечу в рідний край,
Де рідна хата, наче в віночку,
Сади вишневі, гаї, горбочки,
Стрия цвітучі береги,
Ліси, діброви, гай, луги,
А верхи гір сягають зір.

Ще в 1906 р. написав Віктор Матюк і видав Короткий начерк з гармонії і композиції, проте вже з того часу замовк наш композитор аж до своєї смерти, що наступила передчасно, на 60-му році його життя, 8 квітня 1912 р. в Карові, надбужанському селі, де він довгі роки в місцевій церкві сповняв якнайсумлінніше свої обов'язки пароха.

Довго згадувала громада свого улюбленого й незвичайного душпастиря, що вмів поєднати службу Богові зі службою рідному народові — своєю вірною духовною опікою, виховно-освітнім проводом і великим талантом музичного творця.