ЗАРАДИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
ці студенти круто змінили своє життя
Петро Гой — провідник проводу ОУН в педучилищі. Народився у 1922 р.
в с. Копитові. навчався в духовній семінарії біля Львова. Потім продовжив
навчання в Сокальській СШ №1, а згодом — у Сокальському педучилищі. Був
заарештований у Львові.
Зі спогадів Марії ГРИЦАЙ.
***
| ІІ-А курс Сокальського педучилища (м. Сокаль, 1.06.1941 р.). У третьому ряду (справа наліво) четвертий — ВЕРЕМІЙ М |
| Микола Веремій народився 1920 р. у с. Шарпанці в селянській родині.
У сім’ї було четверо дітей. Чотири класи закінчив у рідному селі. Шість
років навчався в Сокальській гімназії, а згодом (1939-1941 рр.) – у Сокальському
педучилищі. Був старостою групи. У 1939 р. вступив у молодіжну ОУН.
Входив до сотні «Головка» (псевдо) зі Стенятина. «Головко» здався владі,
але нікого не видав. Сотню розбили.
У Боб’ятині мав палку промову над могилою вояка УПА Сеніва, який загинув
у перестрілці зі солдатами НКВД. Вчителював на Радехівщині. Пішов в УПА,
де і пропав безвісти.
Зі спогадів рідних зі Львова.
***
Роман Гайдук зі Сільця. Колишній студент педучилища,
який відсидів у тюрмах і концтаборах. Після заслання проживав у Червонограді.
Але вже пішов з життя.
***
Григорій Тхір 1922 року народився у Войславичах. Теж колишній студент
педучилища. Пішов в УПА. Пропав безвісти.
***
Ярослав Бойко народився у с. Войславичі 1921 року.
Був в УПА. Я бачила як його енкаведисти схопили під час облави у 1944
році, вели селом скривавленого. Про Ярослава Бойка і Григорія Тхора рідні
жодної вістки не мають.
Зі спогадів Марії ГОЛЬКО.
***
У листопаді, перед жовтневими святами, нам доручили оформляти фасад
педучилища. Я, Григорій Крук і Григорій Романів встановлювали портрет
Сталіна. Ввечері портрет загорівся, а вже вранці нас забрали у КДБ, де
протримали кілька тижнів.
Нині Г. Крук живе в Яструбичах, а Григорій Романів пішов в УПА, де загинув
біля Лопатина.
Зі спогадів Григорія ЛЕЩИШИНА.
***
На святкування Нового 1948 року, на якому була присутня представник
райкому партії Зайцева, ми, студенти педучилища, за пропозицією Івана
Гриневича вимкнули світло і рахували до п’ятдесяти. За цей час розкинули
по всіх коридорах листівки і швидко посідали на свої місця. Наступного
дня працівники КДБ допитували студентів педучилища.
Зі спогадів Богдана МИКИТЮКА.
|