** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

"ЩО ПИШЕ СТЕПАН БАНДЕРА?"

Прочитала у часописі "Голос з-над Бугу" публікацію Григорія Гури "Семінар про Крути... біля райвідділу МДБ" за 29 січня 1999 р. І мені пригадалась ця подія, адже у цей час і я вчилася у Сокальському педучилищі, а мій брат Степан Дещиця теж був із тими згаданими хлопцями Іваном Гриневичем, Василем Шкавріном та Павлом Соколом. Мабуть, п. Григорій Гура забув, що того самого дня, дуже рано, десь о годині четвертій, були по Сокалі розклеєні і розкидані листівки. Одна з них висіла і на стіні МДБ, ось що на ній було написано: "Дорога молодь Сокальщини, любіть Україну, вона для вас одна-єдина на все життя. Не піддавайтесь комуністичним провокаторам, не вступайте в ряди комсомолу!". І за цей семінар, і за листівки молоді хлопці поплатилися. Спочатку були заарештовані І.Гриневич, В. Шкаврін, П. Сокіл, а згодом і мій рідний брат Степан, який розклеював ці листівки.

Богу дякувати, що до цього часу мій брат ще живе, хоча часто хворіє і переніс вже дві операції. Через тих червоних катів він позбувся одної ноги. Його мучили у львівській тюрмі, а потім у золочівській. А нещодавно ще одну операцію переніс, і, насамперед, лише завдяки лікареві Боднару залишився живим.

Як я вже згадувала, ці молоді люди були засуджені на довгі терміни ув'язнення. Знаю, що Павлові Соколу вдалося втекти з тюрми, і він навіть почав працювати на залізничній станції, був кочегаром на паровозі. Мені здається, що то був маршрут "Ковель-Львів", якщо не помиляюся, коли його побачив, та впізнав один сокальський червоний кат, "поінформував" кого треба і Павла Сокола спіймали і дали ще більше літ тюремного ув'язнення. До речі, цей катюга ще й нині живе у Сокалі.

Мій брат, який на той час був у Воркуті, дізнався, що Павло Сокіл втік з тюрми, і так писав татові у листі: "Я теж хочу вилетіти із клітки, як Птах Сокіл". Слово птах написав з великої літери. Батько здогадався, що йдеться про Павла Сокола і відписав, що птаха вже зловили і знову в клітку посадили, і то надовго. З того часу брат більше не думав про втечу.

Івана Гриневича я теж дуже добре знала, то був дуже скромний, чесний, справедливий і відважний хлопець. Дуже добре вчився. Він був старшою дитиною у батьків. Я не раз із його матір'ю зустрічалася під тюрмою, коли ми носили передачі, вона - для сина, я - для брата. Навіть якийсь час вони були разом у Воркуті. І як довго не було вісточки від брата, я ходила до Гриневичів у Зубків, чи їх син що не пише.

Пригадується мені, що у педучилищі був такий викладач Коробкін (імені не пригадую), який часто мене розпитував про брата, а звучало це так: "Що пише Степан Бандера? Там його виховають так, що йому перехочеться підпілля і України". Та він помилився. Мого брата ніщо не зламало. Він ще більше любить свою Україну.

Бувша студентка педучилища Ольга ДЕЩИЦЯ, с. Поториця.

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
05:01, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464