** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

ВИВЕЗЛИ МЕНЕ І БАБУНЮ...

Ганна Лизунець
Ганна Лизунець
Родом я зі Спасова. Вже в 14 років стала круглою сиротою. Батько мій був станичним УПА, його арештували в березні 1945 року, а в липні він помер в Караганді. Брат Василь, на рік від мене старший пішов в УПА на Холмщину. Тоді йому було 18 літ. Бував він і на Волині, і в Карпатах. Мав три поранення. Його арештували вдома, коли він був поранений. Це було того ж дня, коли забрали батька. Судив його військовий суд, над ним знущалися, і він помер через рік - у березні 1946 року у Воркуті. А, взагалі, з нашої хати у молодому віці загинули три моїх брати, батько, а дві сестри були виселені з родинами на Урал в 1947 році.

Я після закінчення дев'ятого класу поступила в Сокальське педучилище на третій курс у 1948 році. Але довго повчитися не дали. 22 вересня 1949 року прийшов у клас завуч і сказав, що мене викликає директор. Біля дверей канцелярії стояв високий мужчина, який відразу забрав мене до НКВД, по дорозі розпитував про село. Закрили мене в льосі, я дуже плакала. Наступного дня мене зі старенькою бабунею і ще десять родин зі Спасова, п'ять з Перв'ятич повезли спочатку до Львова, де пробули ми п'ять тижнів. А потім далі повезли нас у товарних вагонах. У Москві нагодували оселедцями, а води не давали, люди дуже мучилися. А якщо хтось вмирав, то його просто викидали з вагонів.

Привезли нас десь 500 км від Якутська, а потім ще була нелегка дорога у тайгу. Вивантажили людей у лісі. Ми йшли і провалювалися у сніг, а мороз був величезний. Аж надвечір добралися до селища, де нас відразу завели у комендатуру. Двічі на місяць розписувалися, що не втечемо. У крамницях все купували по карточках. Перший Свят-вечір був для нас дуже голодний і холодний. Я три роки працювала на лісоповалі. Тяжка то була робота. Сосни були грубі та високі, треба було добре знати, з якого боку різати. А добратися до них ще важче: треба було йти 10-12 км. Влітку руками рвали траву, сушили на зиму для коней. Там було дуже багато комах, що виїдали лице. Були на виселці 9 років. Як повернулися, то нас ніхто не хотів приписувати. Жили в родини у Горохові, а за два роки нас приписали на Жвирці. Там я пішла до школи, але лише секретаркою. І кожного першого та останнього дзвоника мені було дуже важко, що я вчителька і не можу працювати на вчительській роботі. Тому дуже хотіла, щоб моя донька стала вчителькою.

Ганна ЛИЗУНЕЦЬ, смт. Жвирка.

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
15:07, 13 грудня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464