** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

БАТЬКО БЛАГОСЛОВИВ В УПА...

Роман Семенюк
Роман Семенюк
Народився я в 1924 році у Лучицях. Семирічну освіту здобув у рідному селі. Батьки мої займалися сільським господарством.

У 1942 році в нас створили молодіжний осередок ОУН. Його очолив Петро Джига. Я був зв’язковим. У підпіллі ми вивчали історію України Михайла Грушевського, Декалог українського націоналіста. Коли німці відступили, у наших селах почалася мобілізація у Червону армію. Я переховувався доки міг. Тоді мій тато мені сказав: «Іди, сину, в УПА». І от однієї ночі я разом з іншими хлопцями села пішов в УПА». Нашу групу очолював Михайло Возняк, який загинув у лісі неподалік Ганівки. Наша сотня, якою керував «Недоля», була організована на Радехівщині, у лісі поблизу Яструбич. У 1944 році я брав участь у боях на Яворівщині, а мій другий бій відбувся на старому кордоні між Лучицями та Стрільчем. Настала зима. Сотню розпустили у підпілля, було вирішено використовувати лише для самооборони. У 1945 році за наказом ОУН я вступив у Сокальське педучилище. 2 лютого 1948 року мене арештували разом з Василем Мамчуром — студентом цього ж педучилища. Судили мене за статтями 54 — І«а», 54 — II на 25 років. А звільнили 10 червня 1956р.

Покарання я відбував у Норильську. Тут було багато інтелігенції, серед них учителі, священики-політв’язні зі Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Волині. На роботу ми йшли напівголодними, бо харчовий пайок отримували такий, який хто собі заробив. Майже всі ув’язнені хворіли туберкульозом, цингою.

У 1955 році відбувся жіночий страйк у Норильську. Жінки-політв’язні не витримали таких умов і організували страйк. На роботу всі не виходили тиждень. Після його придушення, всі учасниці були розселені по різних таборах.

Після того, як помер Сталін, нам стало трохи легше жити у таборі. Далі ми відбудовували Заполяр’я, працювали у шахтах, на алюмінієвих заводах. І так я прожив сім років. Мої батьки були виселені у Хабаровський край, і я до них поїхав, коли мене звільнили. У 1957р. одружився, народилося у нас двоє синів - Богдан та Андрій.

Лише у 1962 році повернувся у рідні Лучиці. Мене реабілітували у 1991 році. Я є членом районної організації Спілки політв’язнів. У 2003 році мені вже виповнюється 79 років.

Роман СЕМЕНЮК, колишній політв’язень.

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
16:38, 24 січня 2020 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464