** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::
... В ІНШОМУ СІЛЬЦІ СПОЧИВАЄ

ІІ-А курс Сокальського педучилища у 1941 році. У другому ряді стоїть крайній справа Іван ТЕРЕХ
ІІ-А курс Сокальського педучилища у 1941 році. У другому ряді стоїть крайній справа Іван ТЕРЕХ
Іван Терех, син Йосифа і Теодозії народився 22 березня 1922 року в патріотичній сім'ї у селі Сілець. Батько був стрільцем УГА. Іван, закінчивши школу у рідному селі в 1939 р., поступив у Сокальську педшколу. Там став членом ОУН. Завершив навчання у Яворові у педагогічній семінарії. Спочатку працював учителем у рідному селі. Потім організація послала його на Кам'янеччину у село Сілець Беньків. Недовго вчителював і там, а згодом зовсім пішов у підпілля. Був на військовому вишколі у Карпатах. Працював політвиховником у сотнях. У 1944 р. влітку його поранили в ногу і привезли з лісу в Сілець Беньків у криївку. Лежав там доти, доки не почав ходити з допомогою милиць. Тоді перейшов у інше місце сховку, бо, як розповідає його зв'язкова (вона ще живе), КДБ вже чатувало на нього. Відомо, що кадебісти в кожному селі мали своїх людей, яких називали сексотами. І вислідили. 15 листопада 1944 р. його не стало. Вбили людину, яка не могла пересуватися, і залишили його там. А самі поїхали у район. Тоді вночі побратими поховали Івана у Сільці Беньковім. В одному Сільці народився, в іншому- спочиває...

Іван Терех був патріотом. Колись він казав: "Почнемо тепер ми, щоб інші колись краще жили". Його псевдо було "Косар". Він написав слова до пісні, яку співав:

Хай землю виоруть гармати,
Підготовлять її під посів.
Побачите в жнива, дівчата,
Нас, партизанських косарів.
На грудях кулеметна стрічка,
В руках граната і наган.
Ти дармо плачеш в темну нічку,
Твій милий своїй волі пан.
І шкода сліз, і шкода жалю,
Бо ти лишилась не одна:
Від тебе знайду кращу кралю -
Ця краля пишна - це війна.
Війна палка, рум'янолиця,
За смерть дає свою любов.
І дармо тобі, дівча, сниться,
Що я вернусь живий, здоров.
Твій милий десь далеко в лісі
Лежить в терновому вінку.
Згадай його, бодай, у пісні
У тихий вечір у саду.

Оце все, що я знаю і пам'ятаю про свого брата. Бо ніхто нікому нічого не розповідав, все було законспіровано.

Марія ТРОЦЬКО (Терех).

 

Іванна Мусій (крайня справа)  Параскевія Мрочковська (сидить) та Ганна Росаловська
Іванна Мусій (крайня справа) Параскевія Мрочковська (сидить) та Ганна Росаловська
Цю світлину надіслала Іванна МУСІЙ, яка відсиділа тюрми і концтабори, бо хотіла бачити Україну вільною, незалежною, як і багато студентів Сокальського педучилища.

На цьому знімку Іванна МУСІЙ (крайня справа) разом з подругами - студентками Сокальського педучилища Параскевією МРОЧКОВСЬКОЮ (сидить) та Ганною РОСАЛОВСЬКОЮ.

 

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
23:29, 20 вересня 2019 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464