** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Історія

Історія

Ольга Мілящук-Гайдуковська,

ГОРБКІВ — 22 червня 1941 року.

Надбужанщина-Т.3 Нью-Йорк -Париж - Сідней - Торонто,1994

 

Наше село Горбків недалеко Сокаля, віддалене всього 5 км на схід від пограничної ріки Буг, було немов та "перша хата скраю", яка стає звичайно першою жертвою нічних напасників.

Напередодні вибуху німецько-російської війни в селі панував зловісний настрій неспокою і передчуття великого горя. У вечірніх годинах, як звичайно перед неділею, молодь збиралася гуртками на зустрічі-розмови, але ані голосних перегукувань, ані тим більше жартів і пісень того вечора не було чути. Всі були сумні та пригноблені. По коротких перешіптуваннях і зідханнях всі мовчки розходились по хатах.

В неділю 22 червня 1941 року, біля 4-ої години ранку, здавалося, вся земля раптом затряслася від страшних гуків, розривів і вибухів важких і найважчих стрілен німецької артилерії з-поза Бугу. Зірвалось усе, що живе, з зойками, бідканнями, гарячковим взиванням Божої помочі, трясучись у тривозі. Село заметушилося як розбите муравлище, передчуваючи страшну біду.

В останніх днях перед вибухом війни більшовицьке начальство звеліло стягнути до Горбкова сотні підвод із сусідніх сіл для вивоження землі, що її цілі гори викинено з виритих протитанкових ровів на селянських нивах. Скільки тієї горбківської землі тоді порили й знищили прокляті "визволителі" зі сходу! А все надармо. Німецькі танки в'їхали у село прямо брукованою дорогою, т. зв. "гостинцем".

Німці били з важкої артилерії, орієнтуючись на телеграфічні стовпи, що тягнулися рядом аж до сільради. Будинок сільради знищено, а разом з ним пропало й чимало людських хат і господарських будинків. Обсерваційним пунктом для німців був величезний бальон, завішений над Горбковом.

Німецький напад заскочив московські пограничні застави повністю. Біля год. 6-ої ранку німці були вже в селі. І тут вони відразу виявили свою нікчемність та перекреслили всякі сподівання на них, як "кращих визволителів".

Приблизно один кілометр за Горбковом було велике господарство заможного й свідомого українця Ворони. Там москалі закопали свої дві гармати, з яких почали обстрілювати село, вже опановане німцями. Не тривало це довго, бо німці швидко захопили в полон всю ту "московську" заставу. Серед полонених "русів" було принаймні 20 молодих украінців-галичан. І от п'яні німецькі солдати, відвівши полонених на яких 50 метрів від господарства Ворони, почали їх розстрілювати, таки на очах місцевих людей. Всі вони заніміли з несподіванки й жаху. Тільки господиня, пані Ворона, яка знала німецьку мову з часів навчання в австрійській школі, рішуче підійшла до німецького старшини і закричала:

— Що ви робите?! Це ж не совєти, це "естеррайхіше ґаліціянер!"

Заки старшина зрозумів, що до нього говорять, з полонених

залишилися в живих вже тільки два наші юнаки. Німець байдуже здвигнув раменами:

— "Дас іст шон цу шпет!" (Вже запізно).

Врятовані хлопці впали на коліна перед панею Вороною і гаряче дякували їй за рятунок від певної смерти.

Цей жахливий безглуздий злочин німців у перші години їхнього походу на схід незвичайно збентежив і насторожив усе українське населення Горбкова і сусідніх сіл. Людям відкрилися очі на трагічну дійсність: німці прийшли не визволяти нас, але нищити і грабувати на свою користь. Я сама була свідком, як два похмурі напівп'яні вояки вдерлися до хліва господаря Маґери, витяти безрогу і відразу її забили. Господар мовчки дивився, не наважуючись протестувати. Тоді німці взялися до теляти, щоб і його зарізати. Маґера не витримав і, підійшовши до них, гукнув:

— Гальт!

Заскочений німець визвірився на Маґеру і, вихопивши пістолю, заверещав:
— Три кроки взад, бо стріляю!

Маґера сполотнів і відійшов без слова. Тоді всі зрозуміли, що настає "нова ера". Німці вишкірили свої вовчі зуби...

Через два дні опісля, у вівторок 24 червня, червоноармійці розпочали зі сходу свій протинаступ і підійшли на відстань одного кілометра від села. Совєтська артилерія стала обстрілювати село безладним вогнем, що тривав 3-4 години. Горбківців огорнув новий страх перед неминучою помстою-погромом з боку московських "визволителів".

За якийсь час загриміли від заходу німецькі танки. Було їх чотири. Вони вдарили вогнем на відділ яких 300 червоноармійців і розбили їх ущент.

Слаба це була потіха для горбківців. Село було майже зовсім знищене, а багато мешканців його загинули вже в перших днях тієї війни.

 

   

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
11:19, 28 березня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567