** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

ІНТА ЗАБРАЛА... НОГИ

Степан Дещиця
Степан Дещиця

Степан Дещиця народився у 1927 році в селі Перв'ятичі. Дещо про родину. Його батьки - Панько та Ксеня Дещиці. Дівоче прізвище дружини - Ярослава Сидор, вона теж була засуджена і перебувала 10 років у Волгодоні. Родину виселили у Кустанай. Брат не повернувся, там помер. Сестра Степана - Дарія (Барабаш) відбувала покарання аж 15 років, а її чоловік - 25 літ. Повернулися у Перв'ятичі каліками. Сестра Ірина була репресована разом з чоловіком і дев'ятимісячною дитиною. Приїхала у рідне село, коли синові минуло 11 років. Степан та Ярослава виховали трьох дочок Надію, Ганну та Ольгу.

...Початкову школу він закінчив у рідному селі, опісля навчався у Спасівській школі. У 1946 році поступив у Сокальське педучилище, а у 1949 р. його арештували. Степан Дещиця виконував доручення "Жеста" (Михайла Панаса - керівника районного проводу ОУН, якого видав зрадник "Кукурудза"). Він сидів і його допитували у Сокальському МДБ. Одного дня я принесла передачу, а Степан віддав прати сорочку. У комері я відчула щось тверде: то була записка, а на ній - кілька римованих строф:

Ой тюрма, тюрма!
Ще й яка страшна!
Дають раз в день зупу,
а хліба нема.
Там на балконі
Хахула (міліціонер) сидить.
Скоса поглядає
І кричить: "Бандит!"

Потім мого брата відвезли до Львова у тюрму на Лонського. Але він нічого не признався. Далі була Золочівська в'язниця. Кати так і нічого не довідалися. Тому засудили його заочно на 9 років. Табори відбував в Інті. Пригадує, що там під час страйку політв'язні вимагали підвищити пайку хліба, бо не мали сил працювати в шахті. Танк їхав на людей і душив. В'язнів загинуло багато. Тоді наперед вийшов греко-католицький священик-політв'язень з піднятими вгору руками і сказав: "Господи! Припам'ятай їх, бо не знають, що творять!". І танк зупинився. Після цього випадку всі політв'язні називали священика "Чудотворець на нарах". Тоді в Інті, крім українців, покарання відбували і литовці, і латвійці, і багато білорусів.

Після смерті Сталіна Степан Дещиця був звільнений з таборів. Але на Україну повертатися було заборонено. Перебував на спецпоселенні у Комі АССР у Сисольську. Повернувся в Україну у 1955 р. у с. Спасів, де й проживає донині, правда втратив обидві ноги, які простудив на шахтах Інти.

З розповіді брата-інваліда записала сестра Ольга ДЕЩИЦЯ.

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
16:33, 24 січня 2020 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464