** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Історія

::Невідомі сторінки історії сокальського педучилища::

:: зміст :: покажчик прізвищ ::

Сокаль і Сокальщина :: Історія :: Невідомі сторінки історії сокальського педучилища ::

ЗВІРИЛИ ПОЧЕРК

і посадили на 25 літ до в'язниці.

У селі Спасові 1 січня 1929 року у родині селян-господарів народився Володимир Прокопчук. Сім'я володіла середнім господарством, яке й забезпечувало відповідний матеріальний достаток. Його батько, Іван Прокопчук, 1901 року народження, був учасником боротьби галицьких українців за свою державу у 1918-1920 роках. Сімнадцятирічним хлопцем вступив до лав Української Галицької Армії. У її рядах дійшов до Києва. Перехворів тифом, який масово поширювався у змученому Галицькому війську. Після річного перебування у польському полоні під Варшавою повернувся додому. Мати, Анастасія Прокопчук, 1904 року народження, уродженка села Спасова з роду Грицаїв, була свідомою українкою, брала участь у діяльності Союзу українок, а її старші брати теж були учасниками визвольних змагань.

Попри те, що родина Прокопчуків, аби заробити на хліб насущний, постійно займалася сільським господарством, там завжди у великій пошані були освіта, книга. З книг, які видавало товариство "Просвіта", поступово нагромаджувалася велика бібліотека. Крім того, у селі активно діяла читальня "Просвіти".

Спочатку Володимир навчався у місцевій школі. Під час німецької окупації два роки був учнем Сокальської гімназії. Після приходу радянських військ перейшов у Сокальську середню школу. А у 1946 році вступив на навчання у Сокальську педшколу. При нагоді хочу нагадати, що один з викладачів цього навчального закладу привіз до педшколи кілька вуликів з бджолами, які залишились без догляду після депортації у Сибір її власників. Таким чином зацікавлені учні могли познайомитися зі справою бджільництва. Мав потяг до бджолярства і Володимир, який пізніше, після звільнення з таборів, постійно доглядав декілька бджолосімей.

Під час навчання у педшколі виконував доручення надрайонового ОУН-УПА. Крім поширення націоналістичних листівок, він збирав ще й інформацію про акцію Сокальського відділу НКВС. Одна така записка-повідомлення і стала причиною його арешту.

25 грудня 1949 року в полі біля села Спасова війська НКВС ліквідували криївку надрайонового провідника ОУН-УПА Михайла Панаса (псевдо "Жест"). Михайло Панас й інші вояки УПА, які були з ним там, загинули. Частину документальних матеріалів вони встигли спалити, але деякі потрапили до рук НКВС і серед них - записи Прокопчука.

Саме в цей час для встановлення, хто їх писав, зошити з контрольних робіт студентів педучилища для експертизи відправили у Москву. Повернули всі, крім зошита Володимира Прокопчука. Він зрозумів, що йому треба ховатися, бо потрапить до лап енкаведистів. Але додому до Володимира приїхав завуч О. Коробкін, який запевнив батьків, що ніякої небезпеки для їх сина нема, нехай він закінчує педучилище. Відразу в цей же день, коли Володимир прийшов на квартиру відпочити, його розбудили працівники НКВС з націленими на нього дулами пістолетів. Московська експертиза правильно визначила, що почерк на записках, знайдених у криївці, і на контрольному зошиті Володимира Прокопчука - ідентичний. Разом із результатами експертизи прийшов і вирок- 25 років таборів. Покарання Володимир Прокопчук відбував на "великих будовах комунізму" - в Караганді, Омську і Новосибірську.

У гулагівській системі панувало правило- змішувати політичних в'язнів з кримінальними, щоб руками останніх знищувати тих свідомих людей, що відсиджували термін за свої політичні переконання. Провідна організаційна роль належала старшому поколінню політв'язнів, які пройшли польські та німецькі табори. Саме з такою людиною з Тартакова на прізвище Рак довелося зійтися у в'язниці моєму батькові. Щоб запобігти згуртуванню політв'язнів, їх часто переводили з однієї зони до іншої, чи з одного бараку до іншого. Володимир Прокопчук більше трьох місяців в одному місці не перебував.

Та просвітнє життя тривало і в таборах. Там у певній мірі довелося працювати за вчительським фахом. З паперу цементних мішків виготовлялися зошити. У вільний час неграмотні хлопці вчилися писати і читати, і вже згодом могли самостійно написати додому листа і прочитати отриманого. В ув'язненні викладачі університетів та інститутів читали лекції зі своїх галузей знань.

В 1955 році мого тата умовно достроково звільнили, і після дворічного спецпоселення він повернувся додому. Але права проживати на Сокальщині влада не давала. Тому два роки Володимир Прокопчук перебував у місті Олександрія Кіровоградської області, де навчався у будівельному технікумі, який закінчив з відзнакою. Але, як "ворог народу", працював лише рядовим робітником. Деякий час трудився на вугільних шахтах на Луганщині. Постійно проживати у Спасові дістав можливість лише на початку 60-х років. У 1959 році одружився з уродженкою свого рідного села Ксенією Лесик і мав четверо дітей. Працював у "Міжколгоспбуді". Востаннє як будівельник працював на спорудженні Спасівської школи. Потім у ній трудився кочегаром і ще був експедитором Тартаківської хлібопекарні.

Після тривалої хвороби помер 17 березня 1993 року.

Зі слів батька записав син Роман ПРОКОПЧУК.

 

попередня наступна

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
15:45, 24 січня 2020 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464